Інститут присяжних передбачений передусім Конституцією, у 124 статті якої вказано: «Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних». А у 127 статті визначено, що такі випадки мають передбачатися законом.
Одначе порядок залучення присяжних до суду тривалий час не був чітко визначений. Лише у 2012 році, після ухвалення нового Кримінального процесуального кодексу, він був окреслений чіткіше. Але роль їхню визначили незначною.
Наприкінці грудня 2019 року Кабінет міністрів схвалив два законопроєкти, які розширюють роль присяжних у судочинстві.
Перший – проєкт закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення участі присяжних у здійсненні правосуддя”. Ці зміни стосуватимуться лише кримінального процесуального кодексу, яким здебільшого і регулюється суд присяжних. Другий – проєкт закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення порядку формування списку присяжних».
Розглянемо, як законодавство сьогодні регулює діяльність суду присяжних та які зміни пропонує уряд.
Кримінальний процесуальний кодекс
Як діє зараз?
У КПК регулюється майже вся діяльність суду присяжних. Йому присвячено чимало статей, визначена процедура його залучення до процесу, кількість присяжних. Але реальний потенціал далеко не розкритий.
Згідно з 31 статтею КПК, нині в Україні суд присяжних розглядає тільки кримінальні справи щодо злочинів, за які передбачене довічне позбавлення волі. Це умисне вбивство з обтяжуючими обставинами, терористичний акт, посягання на життя (вбивство) правоохоронця, судді, того ж присяжного, державного діяча тощо.
Так, наприклад, справа ексберкутівців, яких обвинувачують у вбивстві 48 людей під час Революції Гідності, слухалася судом присяжних.
Суд присяжних може розглядати справу тільки за клопотанням обвинуваченого. У такому разі справу слухають двоє суддів і троє присяжних. Якщо обвинувачений цього не хоче, процес відбуватиметься за участі колегії з трьох суддів.
Присяжні долучаються до суду за територіальною ознакою. Суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції. Для однієї справи система автоматично відбирає сімох, а вже безпосередньо на судовому засіданні відбувається відбір трьох присяжних і двох запасних. Після цього вони складають присягу.
Якщо під час суду одна зі сторін має сумніви щодо когось із присяжних, вона може оголосити відвід. Це відбувається на тих самих підставах, що й відвід судді: коли присяжний виступає позивачем, відповідачем, потерпілим, був свідком, експертом або ж його родичі чи близькі є зацікавленими особами у справі тощо. Присяжний і сам може взяти відвід.
Наприкінці процесу відбувається нарада і голосування. Троє присяжних і двоє суддів разом обговорюють питання, передбачені кодексом: чи є склад злочину у діях обвинуваченого, чи винен він, чи можна призначити йому покарання, чи осудний він тощо. Після наради за ці питання голосують, а рішення ухвалюється простою більшістю. Утримуватися ніхто не має права, всі віддають голос «за» чи «проти».
У чому ж полягає вузькість інституту присяжних в Україні? Фактично присяжні не є самостійною одиницею у процесі, а постійно перебувають під впливом двох суддів. Вони не радяться самостійно, не ухвалюють власного рішення. Та й самих присяжних лише троє, тож двоє суддів мають суттєвий голос.
Що пропонує уряд?
Перш за все, Кабмін пропонує, аби суд присяжних автоматично, а не за клопотанням обвинуваченого, займався кримінальними справами, у яких за злочин передбачається покарання від 10 років в’язниці або довічне ув’язнення. Нині присяжні слухають тільки справи з довічним. А за клопотанням обвинуваченого справу можуть розглядати не присяжні, а колегія з трьох суддів.
Також уряд хоче збільшити кількість присяжних у судовому процесі з трьох до семи. А кількість суддів – з двох до одного. Тобто справу розглядатимуть сім присяжних і один суддя, на відміну від трьох присяжних і двох суддів, як сьогодні.
Присяжним надається більше прав, а судді відводиться більш організаційна, аніж вирішальна роль. Присяжні, наприклад, зможуть ставити запитання обвинуваченому без дозволу судді.
Уряд також пропонує надати кожній зі сторін можливість заявити відвід від справи двом присяжним без будь-яких пояснень. Одному присяжному може оголосити відвід прокурор, одному – потерпілий. Ще двом – обвинувачений зі своїми адвокатами.
Також серед присяжних пропонується запровадити голову. У законопроєкті передбачена нова стаття 388-1 «Голова присяжних». Його обирають самі присяжні більшістю голосів. Він керуватиме нарадою присяжних, ініціюватиме запитання до судді, призначатиме голосування, оголошуватиме напутнє слово і рахуватиме голоси.
Кодекс хочуть доповнити вісьмома статтями 391-1 – 391-8. У них і розкривається головна роль присяжних у суді:
-
присяжні йдуть радитися самі, без судді. Жоден сторонній не має перебувати разом з ними, а усе, що вирішується під час наради, не може бути розголошене;
-
вердикт присяжних щодо вини чи невинуватості особи є обов’язковим для судді, тому той зобов’язаний ухвалити відповідний вирок. Вердикт присяжні мають обґрунтувати;
-
якщо присяжні визнали невинною людину, яку тримають під вартою, її негайно звільняють;
-
вердикт присяжних зачитується у залі суду, його слухають стоячи.
При цьому вирок суду присяжних можна буде оскаржувати в апеляційному суді.
Урядовці поставили відправну точку дії закону, незалежно від того, коли його ухвалять, – 1 січня 2022 року. Якщо обвинувальний акт щодо людини передали до суду і почали слухати до цієї дати, процес відбувається за тим законодавством, яке діяло до ухвалення цього закону. Так само вироки, які були ухвалені, але не набули законної сили до 2022 року, можна оскаржувати у порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.
Закон «Про судоустрій і статус суддів»
Як діє зараз?
Чинний закон «Про судоустрій і статус суддів», ухвалений 2016 року, передбачає створення списку присяжних органами місцевого самоврядування або облрадою. Територіальне управління Державної судової адміністрації звертається до певної місцевої ради, аби та склала список осіб, які згодні бути присяжними у судах, які діють у тій місцевості.
Якщо місцева рада не зробила цього протягом двох місяців, судова адміністрація звертається вже до обласної ради. Список присяжних діє протягом трьох років і передається окружному суду.
Присяжним може бути особа, яка досягла 30 років і не є прокурором, суддею, народним депутатом, військовослужбовцем, адвокатом, нотаріусом, членом Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, посадовцем місцевого самоврядування, членом Кабінету міністрів, правоохоронцем, не працює в апараті суду або на іншій державній службі.
Присяжним платять винагороду за той конкретний час, який вони пропрацювали. Сума окладу така ж, яку отримує суддя відповідного місцевого суду.
Що пропонує уряд?
Уся відповідальність за формування списку присяжних має лежати не на місцевих і обласних радах, а на Державній судовій адміністрації.
Законопроєктом пропонується змінити частину першу статті 64 закону, зазначивши, що «Список присяжних формується та затверджується територіальними управліннями Державної судової адміністрації України на підставі інформації, що міститься в Державному реєстрі виборців».
Порядок формування списку повинна розробити сама адміністрація. Вимоги до присяжних ті ж, але присяжним не зможе стати ще й працівник органу, який притягує до дисциплінарної відповідальності прокурорів (раніше це була Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, яку до 2021 року вирішили реформувати. Нині це кадрові комісії).
****
Досліджені законопроєкти є лише початковими варіантами змін у законодавство щодо присяжних. Його оцінюватимуть у Комітетах Верховної Ради перед першим читанням. А у разі ухвалення у першому читанні – вноситимуть правки перед другим.
Теорія, однак, пізнається на практиці. Якщо зміни набудуть чинності, це може докорінно змінити кримінальний судовий процес щодо особливо тяжких злочинів.