Початок адвокатської монополії
У липні 2016 року відбувся пік так званої судової реформи Петра Порошенка. Верховна Рада ухвалила закон «Про зміни до Конституції України (щодо правосуддя)» і новий закон «Про судоустрій та статус суддів». Основний закон доповнили статтею 131-2, яка й стосувалась адвокатури.
«Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення», - йдеться в статті.
Фактично це означало, що після набуття чинності цією нормою, будь-яка людина, котра потребувала представництва в суді, могла звернутись лише до особи з адвокатським посвідченням або захищати себе самостійно.
Такі зміни хоч і ввели 2016 року, та дещо відтермінували. У Верховному Суді вони почали діяли з 2017 року, в апеляційних — з 2018 року, у судах першої інстанції — з 2019 року. А з 2020 року тільки адвокати і прокурори повинні були представляти у судах органи влади і місцевого самоврядування.
Разом з тим, законодавство, ухвалене за часів Петра Порошенка, передбачало винятки у трудових і малозначних спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, виборів та референдумів, щодо представництва малолітніх, недієздатних або обмежено дієздатних осіб. У цих процесах особу може представляти не адвокат, а законний представник (наприклад, батьки чи опікун). Та левова частка судових справ не належить до цих винятків.
Адвокатська монополія спрямована не лише на звичайних громадян і приватні компанії, а й на державу. У законодавстві, ухваленому в рамках судової реформи колишнього президента, йшлося, що тільки адвокат або в окремих випадках прокурор (наприклад, під час конфіскації в дохід держави незаконно набутого майна) можуть представляти органи державної влади і місцевого самоврядування у суді.
Що змінилося?
Скасування адвокатської монополії було в «пакеті» змін до Конституції, поданих Володимиром Зеленським у перші дні роботи парламенту нового скликання. Відповідним законопроєктом пропонується кілька необ’ємних, але суттєвих змін:
1) фразу «Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення» у статті 131-2 Конституції змінити на «Виключно адвокат здійснює захист особи від кримінального обвинувачення».
Тобто скасовується обов’язкове представництво у суді саме адвокатом, окрім захисту у кримінальних справах. У цивільних, господарських, адміністративних справах особа не буде зобов’язана користуватися послугами адвоката, а зможе звернутися до будь-кого;
2) пропонується вилучити частину статті 131-2, у якій передбачено, що законом можуть встановлюватися винятки у деяких справах щодо представництва. Ця зміна зумовлена тим, що якщо адвокатська монополія на представництво скасовується, то і необхідності у винятках немає;
3) підпункт 11 пункту 16 перехідних положень вилучається. У ньому визначалося, що адвокатське і прокурорське представництво здійснюється не одразу, а з відтермінуванням (про що йшлося вище).
Ці зміни до Конституції — ключовий фактор для скасування монополії адвокатів.
Згідно з процедурою, у вересні Верховна Рада направила проєкт змін до Конституційного Суду для висновку. Вже наприкінці жовтня Суд надав позитивний висновок і не побачив у законопроєкті президента загроз. А 14 січня Рада попередньо схвалила його.
Цікаво однак те, що аж п’ять із 13 суддів Конституційного Суду виступили з письмовими окремими думками. Дехто з них вважає, що скасування адвокатської монополії вплине на професійність правничої допомоги. Також занепокоєння викликала така швидка зміна у статтях Конституції щодо адвокатури, адже ввели їх тільки 2016 року. Мовляв, Конституція повинна бути стабільною, тож викликає здивування, чому три роки тому КС позитивно схвалив ці положення, а нині підтримує їхнє скасування? Та на результат ухвалення рішення ці застереження не вплинули.
Після ухвалення цього закону, за який мають проголосувати дві третини депутатів (щонайменше 300), можна буде говорити про юридичне скасування монополії. Статися це може, скоріш за все, під час наступної сесії Ради, яка стартуватиме у лютому.
Зважаючи на це, у грудні минулого року Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення». Фактично йдеться про зміни до Господарського процесуального, Цивільного процесуального кодексів та Кодексу адмінсудочинства щодо того, хто може представляти державу та юридичних осіб у суді. Закон набув чинності 29 грудня.
Так, компанії, підприємства, фірми та інші юридичні особи можуть представляти у суді керівники, члени виконавчого органу, інші особи, з якими домовилися і яким довірили цю справу. А державу і місцеве самоврядування може представляти відповідний орган державної влади, влади АР Крим, місцевого самоврядування, інша особа, якій дозволили представляти державу або ж представник.
Проте є одне «але». Цей закон хоч і набув чинності фактично з нового року, проте він суперечить Конституції, зміни в яку досі не ввели через тривалу процедуру. При цьому вже з 1 січня 2020 року, як зазначено в Конституції, держава має бути представлена у суді лише адвокатом чи прокурором. Виникла така собі колізія, у якій, звісно, повинна бути перевага за Основним законом.
Що ж зміниться для українців?
Поки немає правок до Конституції, змінитися не мало б нічого. Навіть попри зміни у кодексах. З цим погоджується й адвокат Адвокатського об’єднання “Міллер” Масі Найєм.
«Якщо не буде відповідних змін до Конституції, то це (представництво не адвокатом, а іншою особою - LB.ua) буде порушенням ст. 131-2 Конституції, — каже він LB.ua. — Тобто судді зобов'язані будуть не допустити не адвоката до суду, якщо зміни до Конституції не будуть введені».
Пояснюється це тим, що суди зобов’язані застосовувати безпосередньо норми Конституції, якщо певний закон їм суперечить. Або ж припинити розгляд справи і звернутися до Верховного Суду, який своєю чергою може порушити питання про конституційність/неконституційність закону.
Проте Найєм додав, що в українських реаліях передбачити дії суддів неможливо, тож не виключено, що дехто з них нехтуватиме Конституцією.
«На практиці судді дуже часто нехтують нормами Конституції, тому не виключаю, що знайдеться суддя, який застосує нововведення в процесуальному кодексі, попри норму Конституції», — каже він.
На практиці скасування депутатської монополії виглядатиме наступним чином: якщо приватна компанія вважатиме, що інша фірма порушила, наприклад, умови певного договору, вона звертається до суду і відстоює свої права, згідно з цивільним законодавством. В умовах адвокатської монополії компанія повинна користуватися послугами адвоката або ж її може представити керівник чи член виконавчого органу.
Після скасування монополії представляти у суді цю компанію зможе звичайний юрист, консультант, інший представник, з яким вести справу комфортніше, вигідніше, часто легше. Так само ніхто не позбавляє компанію права найняти адвоката, якщо є таке бажання.
Що стосується звичайних громадян, то ситуація ідентична. У цивільному процесі, господарському або адміністративному відстоювати свої інтереси поки що можна тільки через адвоката. Або через законного представника, якщо йдеться про малолітніх, недієздатних осіб чи у малозначних спорах. Після змін кожен зможе звернутися до звичайного юриста, свого знайомого, а за бажання — до того ж приватного адвоката для представництва своїх інтересів.
Наприклад, коли фінансова установа порушила зобов’язання перед клієнтом чи вкладником, то останній може звернутися до суду. Уявімо, що у людини є друг чи знайомий, який працює у сфері фінансового права, або ж людина за рекомендаціями знає такого фахівця, в умовах адвокатської монополії найняти його неможливо. Після скасування монополії, достатньо укласти відповідну угоду з будь-яким юристом, який не має адвокатського посвідчення. Так само залишається право найняти адвоката.
Якщо йдеться про кримінальні справи, то змін не буде: захищати себе в суді можна або самостійно, або через адвоката.
***
Скасування адвокатської монополії — це безперечно не ті зміни, наслідки яких легко передбачити або оцінити наперед. Навіть той факт, що 2016 року вона була введена, а з приходом нової влади може бути скасована, свідчить про неоднозначність цього питання.
З одного боку, скасування монополії може сприяти здоровій конкуренції. Юриспруденція нині теж підкоряється законам ринку і цінуються послуги того адвоката, який показав себе на практиці з кращого боку. А фаховість не завжди визначається наявністю адвокатського посвідчення або будь-яких ліцензій.
З іншого боку, питання правничої допомоги і взагалі будь-яких юридичних послуг завжди серйозно регулювалося державою. Адже від юристів часто залежать долі людей, тож і до послуг треба ставитися особливо відповідально. Це стосується і адвокатів, і нотаріусів, і державних органів, які надають юридичні послуги.
Щоправда, оцінювати наслідки скасування адвокатської монополії доволі складно. Оскільки фактично вона не запрацювала у всіх юрисдикціях. І поки це питання, вочевидь, залишатиметься одним з найбільш дискусійних в юридичному середовищі.