«У кого я не запитував, ніхто його не читав. І я не читав»
У Верховній Раді ще в 2015 році були зареєстровані два проекти виборчих кодексів – один (№3112) авторства депутата від групи «Відродження» Валерія Писаренка, інший (№3112-1) – авторства Олександра Черненка (БПП), Андрія Парубія (обраного по спискам «НФ») та Леоніда Ємця («НФ»).
7 листопада депутати врешті почали розглядати обидва. А оскільки проект Писаренка по суті пропонував залишити ту ж мажоритарну систему, йшлося про ухвалення саме №3112-1, серед основних змін якого – впровадження нової виборчої системи за відкритими списками і зниження прохідного бар’єру з 5% до 4%
Проект №3112-1 був розроблений на базі Кодексу депутата Юрія Ключковського, що був зареєстрований ще у 2010 році, коли Ключковський був членом партії «Наша Україна – Народна самооборона». У свій час ініціатива навіть отримала позитивний висновок Венеціанської Комісії, втім проголосована так і не була.
Цікаво, що багато депутатів навіть не прочитали законопроект перед його розглядом. «У кого я не запитував, ніхто його не читав. І я не читав», – зітхав у розмові з кореспондентом LB.ua один з впливових депутатів БПП.
Вся справа у тому, що №3112-1 надзвичайно об'ємний – у ньому 446 сторінок. Проект кодексу об’єднує у собі положення чинних Законів, що стосуються виборів – «Про вибори президента», «Про вибори народних депутатів», «Про вибори депутатів місцевих рад», «Про статус ЦВК та Державний реєстр виборців». У разі ухвалення Кодексу усі ці закони втратять свою чинність.
Виборчий Кодекс, на думку багатьох експертів, необхідний насамперед заради уніфікації усього виборчого законодавства, простіше кажучи, щоб виборчі закони не суперечили один одному.
Ще вранці 7 листопада жоден з опитаних LB.ua депутатів не вірив, що у парламенті набереться достатня кількість голосів за ухвалення кодексу. Водночас, відверто виступати проти популярної теми фракції не хотіли.
В БПП вирішили, що консолідованої позиції фракції не потрібно і буде вільне голосування. При цьому, лідери фракції були впевнені, що мажоритарники проголосують проти, а без них голосів для ухвалення не вистачить.
Керівники «НФ» також не в захопленні від пропонованих змін. Зокрема, Олександр Турчинов напередодні голосування на засіданні фракції висловився проти скасування виборів по мажоритарних округах. Втім, виступати фракція «НФ» не могла виступити відверто проти проекту кодексу, авторами якого є двоє «фронтовиків». Як і в БПП вирішили дати голоси, сподіваючись, що у підсумку їх забракне.
Тому, коли 226 голосів на табло стало для багатьох неприємною несподіванкою. Деякі народні обранці відверто шаленіли.
«Ніхто не вірив, що пройде, тому пройшло», – констатував після голосування один з депутатів БПП.
Відкриті списки
Зараз в Україні діє змішана виборча система – 225 депутатів обирають за закритими партійними списками у багатомандатному окрузі, ще 225 – за мажоритарною системою у одномандатних виборчих округах. «Мажоритарку» критикують за те, що на округах часто перемагають кандидати, які мають найбільший фінансовий ресурс, а отже здатні «купувати» голоси виборців продуктовими наборами, дитячими майданчиками тощо. Або банально платити готівкою за кожен голос.
З іншого боку, закриті партійні списки не сприяють внутрішньопартійній конкуренції та якісній селекції депутатів і у прохідну частину нерідко потрапляють або сірі партійні функціонери, або ж люди, які купили місце у списку. У 2015 році відомий інвестбанкір Томаш Фіала заявив у інтерв’ю німецькому виданню Spiegel, що місця в українському парламенті на виборах у 2014 році купувалися за ціною від 3 до 10 мільйонів доларів за мандат.
Тож найголовніша новація проекту кодексу №3112-1 у тому, що він пропонує скасувати і мажоритарну систему та запровадити відкриті регіональні виборчі списки.
Згідно з законопроектом, загальнодержавний виборчий округ буде ділитись на 27 виборчих округів. У кодексі, також, врегульоване питання щодо Криму: кандидати у депутати від автономії та міста Севастополя будуть обиратись по Херсонському округу.
Кожна з партій спершу висуватиме один загальнонаціональний список кандидатів, а вже з нього формуватиме регіональні списки для кожного з округів. У бюлетені виборець зможе проголосувати як за партію так і обрати у її списку конкретного кандидата у депутати.
При формуванні списків має бути збережена гендерна квота – у кожній п’ятірці має бути не менше двох кандидатів жіночої і чоловічої статі.
Ділити між собою парламентські мандати будуть партії, які отримають більше 4% підтримки за результатами виборів. Кількість мандатів, яку партія може отримати по округу обмежена - її вираховуватиме ЦВК.
Кількість голосів необхідних для отримання одного мандату в регіоні (так звана виборча квота) теж буде вираховуватись ЦВК, вона залежатиме від кількості голосів, які виборці віддали за списки певної партії у тому, чи іншому регіоні. Якщо кандидат не набрав необхідної для виборчої квоти кількості голосів він не отримує мандат, а голоси вважаються невикористаними.
Спершу ЦВК визначатиме хто з кандидатів проходить у Верховну Раду рухаючи вверх виборчого списку тих кандидатів, які отримали найбільшу підтримку людей в регіональних округах.
Після цього ЦВК повинні вирахувати скільки мандатів ще не вистачає до повного складу Верховної Ради. Для цього від 450 віднімуть загальну кількість депутатів, які пройшли по регіонах. На ці незаповнені місця кандидатів обиратимуть на другому етапі - вже по загальнонаціональному партійному списку.
Кількість місць, яку отримає та, чи інша партія на цьому етапі вираховуватимуть наступним чином - загальну кількість неврахованих голосів, які виборці віддали тій, чи іншій партії будуть ділити на її виборчу квоту. Цілі числа цієї частки - відповідатимуть кількості кандидатів, які партія зможе провести у ВР по загальнонаціональному округу. Також, ЦВК вираховуватиме, які з партії зможуть отримати по одному додатковому мандату.
Опоненти законопроекту вважають, що передбачена у Кодексі система внутрішньопартійної змагальності може знищити партії, як такі.
Політолог Віктор Уколов, який співпрацює з Адміністрацією президента, наприклад, лякає, що відкриті регіональні списки загрожують «федералізацією України». «Верховна Рада України вперше за роки незалежності, отримує депутатів, що будуть чітко структуровані по-регіонах, – написав він у своєму блозі на «Українській правді». – Де-юре вони все ще будуть депутатами від Батьківщини чи Опозиційного блоку. Де факто – це будуть депутати від Львівщини, Донеччини, а також від Закарпаття (виборчий регіон N9) або від Чернівецької області (Буковини) (виборчий регіон N26)».
Один з авторів Кодексу Леонід Ємець, каже, що такі побоювання безпідставні.
«Не буде змагань між партіями, вони змагатимуться всередині, між собою – за підтримку і впізнаваність саме від партії. Хтось кричить, що це знищить партії, бо вони влаштовуватимуть змагання всередині. Але якщо партія не може домовитись про спільну роботу, щоб отримати більше мандатів, може така партія у парламенті і не потрібна», – каже він.
Експерти Громадської мережі «ОПОРА» навпаки схвально відгукуються про текст Кодексу і вважають, що запровадження відкритих списків з регіональними округами – хороша ідея. Однак, у них також є певні зауваження.
На думку експерта ГМ «ОПОРА» Ольги Коцюруби не зовсім відповідає світовій практиці те, що явка виборців в тому, чи іншому окрузі впливатиме на кількість мандатів.
«Рівень представництва кожного регіону в парламенті визначатиметься явкою виборців. Кількість мандатів встановлюватиметься шляхом ділення поданих за партію голосів (яка може бути незначною на виборчу квоту). Тому одні регіони можуть бути представлені краще за інші. Це не відповідає світовій практиці, тому варто цю норму переглянути в парламенті, – переконана вона. – В більшості країн кількість мандатів залежить від кількості виборців зареєстрованих в регіоні або також території, але не від явки. В Норвегії, наприклад, проблема у тому, що в них північні регіони великі, але мало населені і щоб це врівноважити враховується і розмір території, і кількість виборців, і коефіцієнт, а щоб його не міняти під кожні вибори формула записана в Конституції».
Політична реклама
Проект кодексу фактично писався ще у 2010 році і багато норм у ньому застарілі.
Наприклад, за словами експерта РПР Олександра Бурмагіна норми, що стосуються ЗМІ у виборчому процесі та агітації в Кодексі майже не оновились. Зокрема, до другого читання за його словами, варто буде прописати норми про обмеження чи заборону зовнішньої політичної реклами та реклами на телебаченні.
Наприклад, у Франції, Данії, Норвегії, Швейцарії, Ірландії Швеції, Бельгії, Німеччині, Нідерландах платна передвиборна агітація на ТБ та радіо заборонена повністю.
В Україні ж за різними даними політичні партії витрачають близько 80% грошей з виборчої кампанії на передвиборну агітацію на ТБ і радіо. При цьому, виходить, що чим більше грошей у кандидата – тим більше він присутній в ЗМІ – і тим більше шансів у нього перемогти.
Також існує проблема розповсюдження агітаційних матеріалів в ЗМІ без позначення «агітація». Таку «джинсу» зазвичай оплачують не з виборчих фондів партії. І хоча фактично це порушення принципів виборчого процесу, щоб врегулювати цей момент, недостатньо просто внести зміни до виборчого законодавства - варто вносити зміни і до Кримінального та Адміністративного кодексів.
Навчання членів виборчих комісій і підписи для кандидата у президенти
Серед новацій проекту кодексу, можна виділити норму про те, що люди, які хочуть працювати у складі окружних чи територіальних виборчих комісій змушені будуть пройти навчання та отримати відповідний державний сертифікат, який буде чинним впродовж 7 років. А оплачувати навчання за делегованих ними представників у комісії будуть політичні партії.
За словами експертів, це скоріше плюс, адже зараз трапляються члени комісій, які не знають виборчого законодавства.
Водночас, ліцензія на підготовку членів до складу виборчих комісій може бути надана «закладам, установам та організаціям будь-якої форми власності». У цьому моменті в науково-експертному управлінні є зауваження. «Ідея надання ліцензії на таку діяльність будь-яким організаціям, кваліфікаційні вимоги до яких проектом не встановлюються, є нераціональною і не може бути підтримана», – пишуть вони у своєму висновку до законопроекту.
Що стосується виборів президента України, то у проект кодексу додали норму, згідно з якою кандидат у президенти для реєстрації своєї кандидатури повинен окрім внесення грошової застави, збирати підписи осіб, які мають представницький мандат (народні депутати, депутати місцевих рад, міські голови). Збір підписів насправді поширена практика, але дивно, що у законі йдеться саме про підписи людей з мандатом.
Депутат від БПП Наталія Новак вважає, що це створить нерівні умови для кандидатів у президенти, оскільки зібрати підписи буде простіше особі, яка є у партії і зможе задіяти до збору підписів народних депутатів і депутатів місцевих рад власної політсили.
Що далі?
Репутаційні бонуси за ухвалення Виборчого Кодексу у першому читанні намагаються перетягнути на свій рахунок, як опозиція та і фракція президента.
Депутати, які організовували мітинг за «велику політичну реформу», вважають голосування власною перемогою і прямим наслідком акції під Верховною Радою.
«Це вже друге рішення Ради з виконання вимог людей, які зібрались і цілодобово стоять на Грушевського вже третій тиждень поспіль», – написав у Facebook депутат від руху «Визволення» Єгор Соболєв.
Керівництво БПП ж переконує, що подякувати за ухвалення Кодексу потрібно їм.
«Ці речі були передбачені коаліційною угодою. І голосування показує, що підтримка таких ініціатив є. Також правда і те, що ми дослухались до вимог мітингувальників. Таким і має бути демократичний парламент», – переконана представниця президента у Верховній Раді Ірина Луценко.
В неофіційних розмовах депутати коаліції не настільки натхненні. Система відкритих списків не подобається керівництву більшості парламентських фракцій, тому багато депутатів наполягають на тому, щоб до другого читання була внесена правка, згідно з якою трійка, або п’ятірка виборчого списку буде «сталою» і обиратиметься не в регіональних округах, а визначатиметься керівництвом політичної сили.
Також, за словами одного з авторів законопроекту є претензії й до зниженого прохідного бар’єру у 4%.
Попрацювати над текстом Кодексу до другого читання готові експерти «ОПОРИ» та РПР.
Втім, попри гучні заяви членів коаліції, більшість депутатів вважають голосування за перше читання прикрою несподіванкою і не вірять у те, що Кодекс вдасться ухвалити і у другому читанні