Біда в тому, що попри певне послаблення позицій т. зв. «групи «РосУкрЕнерго», посаду віце-прем’єра, хай і без повноважень, обійняв представник цього угруповання, який вже став живим символом корупції. Ймовірно, цей пан навіть є фігурантом кримінальної справи щодо розкрадання та відмивання коштів підконтрольної йому в часи перебування на посаді міністра державної компанії – справи, яка, тим не менше, розслідується не в Україні, а в одній із країн Європейського Союзу.
Ця компанія зветься «Чорноморнафтогаз», а кримінальна справа стосується здійсненої нею закупівлі плавучої бурової установки, що увійшла в історію під назвою «вишка Бойка». Країна, у якій ведеться розслідування – Латвія. Саме там живуть і трудяться (або бомжують) несправжні власники фіктивної фірми «Highway Investments Processing LLP», яка продала установку «Чорноморнафтогазу», «наваривши» на цьому більш ніж 150 млн. доларів. А виручені неправедним шляхом гроші відмивалися через латвійський «Trasta komercbanka».
Так склалося, що про махінації за участю «наших» і «їхніх» ділків латвійські правоохоронці дізналися від нас – української опозиції. Цьому передувала копітка робота, яка на той момент тривала майже рік (і триває досі).
Коли з’явилися перші повідомлення про аферу з буровою установкою, автор цих рядків за дорученням Юлії Тимошенко взявся за власне розслідування. Дивом вдалося отримати від «Чорноморнафтогазу» копії контракту з «Highway Investments Processing LLP», додаткових угод до нього, платіжних доручень, пакетів документації учасників інсценованого тендера тощо. Аналіз цієї кіпи паперів викликав низку неприємних запитань до деяких чиновників нафтогазової галузі, а співставлення отриманих відомостей з офіційними повідомленнями і результатами журналістських розслідувань дозволило розгледіти цілісну картину – дуже непривабливу і цілковито кримінальну.
На жаль, у Генеральній прокуратурі України, куди я направив депутатське звернення, в історії з вишкою жодного криміналу не побачили… Тому довелося звертатися до тих представників закону, у кого з зором все в порядку. Самі розумієте, нині шукати їх треба не в Україні. Юлія Тимошенко, яка тримала на особистому контролі хід розслідування, та народні депутати Сергій Власенко і Остап Семерак звернулися до міжурядової організації – Групи розробки заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ) та до правоохоронних органів країн, резиденти яких причетні до детективу з вишкою. Наразі маємо позитивну реакцію цих структур, вони вивчають проблему в межах своєї компетенції.
Латвію скандал зачепив найбільше, отже латишам дістався найширший фронт робіт. Щоб передати їм усі напрацьовані матеріали, я літав до Риги й зустрічався з представниками Генеральної прокуратури Латвійської Республіки. Ключовим у цьому випадку є особливий підрозділ у структурі Генпрокуратури – Служба з запобігання легалізації доходів, отриманих від злочинної діяльності (коротше – Контрольна служба). Її спеціалісти уважно вивчили все, що я привіз, і вирішили дати справі зелене світло. Служба направила матеріали до МВС та Державної поліції для «порушення кримінальної справи за фактом відмивання отриманих злочинним шляхом коштів у великих розмірах». Про це керівник Служби Вієстурс Бурканс повідомив мені листом від 25 квітня ц.р., а я, у свою чергу, розповідав журналістам.
Читайте такжеКак американцы помогали министру Бойко
Незабаром кримінальна поліція, яка входить до структури Державної поліції Латвії, порушила справу за ст. 195 їхнього Кримінального кодексу. Розпочалися процесуальні дії, до яких слідчі періодично залучали й мене. При цьому поліція арештувала рахунок «Highway» у «Trasta komercbanka», на який надходили гроші за бурову установку.
Так що принагідно хочу подякувати латвійському уряду, Генеральній прокуратурі, окремо Контрольній службі та поліції Латвії за конструктивну й об’єктивну позицію.
Про зв’язки «Trasta komercbanka» з «групою «РосУкрЕнерго» сказано і написано чимало. Як зазначалося вище, один із чільних представників цієї групи – урядовець, якому донедавна був підпорядкований «Чорноморнафтогаз». І хоча латвійська поліція не розголошує імен українських фігурантів справи, якими вона зацікавилася, неважко здогадатися, що йдеться якраз про керівників Міненерго, НАК «Нафтогаз України» та її «дочки» – «Чорноморнафтогазу».
Згідно з угодою між Україною і Латвією про правову допомогу, ці люди вже найближчим часом мають бути допитані латвійськими слідчими. Генеральна прокуратура України повинна це забезпечити, навіть якщо дуже не хочеться. Питання в тому, чи не наплює наша влада та її кишенькова прокуратура на закон та на всі міжнародні зобов’язання? Бо ж ігнорували вже відверто й нахабно і внутрішні закони, і рішення Європейського суду, і думку міжнародної спільноти (яскрава ілюстрація – справа Юлії Тимошенко). Ймовірність такого варіанту розвитку подій особливо зростає зараз, коли українська влада все більше занедбує європейську інтеграцію та все частіше поглядає на Схід. Та й зі спілкування з латвійськими правоохоронцями мені відомо, що на сьогоднішній день ГПУ до співпраці не рветься.
Звичайно, не маючи змоги допитати високопоставлених українських фігурантів, слідство буде обмежене у своїх можливостях. Щоправда, й за таких умов латвійці зможуть щось з’ясувати – зокрема, відстежити рух коштів з арештованого рахунку «Highway».
Однак за будь-якого сценарію перспективи в наших махінаторів невеселі. Навіть якщо Генпрокуратура відмовиться співпрацювати з латвійською поліцією, вони опиняться під «домашнім арештом»: як тільки хтось із них ступить крок за межі країни, особливо у західному напрямку, відразу даватиме покази місцевим правоохоронцям, які, поза сумнівом, прийдуть на допомогу колегам з Латвії. Тобто фактично вже зараз можна говорити про те, що група українских чиновників, причетна до афери з «вишкою», стала невиїздною у країни Європейського Союзу.
Ще один важливий аспект історії з арештом рахунка: перспектива повернення Україні більш ніж половини поцуплених грошей – понад 80 млн. доларів, що становить 20% від суми контракту на придбання бурової установки.
Читайте такжеТимошенко в очередной раз обратилась в FATF
Передоплату в розмірі 80% було перераховано раніше – про це свідчать копії платіжних доручень, які є в моєму розпорядженні. Решту, згідно з контрактом та додатковою угодою до нього, «Чорномонафтогаз» мав доплатити після підписання Акта приймання-передачі бурової установки. Арешт рахунку «Highway» відбувся саме в той момент. Тому зараз український уряд та правоохоронці, а на додачу й президент, котрий за сумісництвом очолює Національний (анти)корупційний комітет, мали б ночей не спати – корпіти над механізмом повернення заарештованих коштів до Державного бюджету України.
Саме це ми й мали на меті, розпочинаючи розслідування корупційної оборудки «Чорноморнафтогазу»: не лише вивести все на чисту воду, але й повернути Україні хоча б частину вкраденого. Можу відзначити, що на сьогодні спілкування з латвійською стороною дає підстави для оптимістичних прогнозів.
Хрестоматійна корупційна історія з «вишкою Бойка», яка колись увійде до підручників з криміналістики, таки завершиться перемогою добра над злом – надто вже це зло очевидне для всіх. Це обовязково станеться, бо рукописи не горять, кошти на рахунках у сучасному світі не зникають безслідно, і не буває такого політичного режиму, котрий прийшов би назавжди.