Как говорит социолог и политолог Денис Подъячев, "среди основных потерь можно назвать геополитический раскол страны, потеря статуса ядерной державы; приватизация, обернувшаяся олигархизацией экономики, утрата шансов на скорейшую модернизацию - идейно-политическую и технологическую". Среди достижений эксперт назвал набор формальных признаков суверенности, конкурентные и соревновательные выборы (по крайней мере до недавнего времени) и Майдан как украинский символ неповиновения.
"Главное достижение — мирное развитие и неприятие в обществе насилия как способа решения политических проблем (даже Майдан был бескровным) и создание конкурентной среды в политике и экономике. Еще одно достижение — формирование новых собственников. А потери — они и так известны. Это прежде всего разрушение массового "среднего класса" и появление рабочих мест, не обеспечивающих прожиточный минимум (он так реально и не рассчитан), укоренение межвоенной идеологии интегрального национализма, раскалывающего общество", - говорит политолог Дмитрий Губин.
Как говорит PR-эксперт Алексей Солдатенко, "бесспорно достижение номер один - это то, что Украине удалось получить независимость исключительно мирным путем, без войн и вооруженных конфликтов, как у одних наших соседей, и не вернуться снова к коммунистическому прошлому, как другим. Достижение номер два – события 2004 года, когда общество продемонстрировало гражданскую позицию. Я не имею ввиду политическую идею, которая за этим стояла. Речь идет об общественном единении большого количества людей из разных уголков страны, зримом и ощутимом импульсе к становлению и развитию гражданского общества в государстве, пусть и одномоментного, но возрождения позабытых ценностей, общественного оптимизма".
"Через совсем короткий промежуток времени пришло разочарование, которое я считаю главной потерей, приведшей к политической апатии и безразличию украинского общества, что создало благоприятные условия реставрации авторитарных инструментов управления. И вопрос даже не в ротации политических цветов, а, скорее, в состоянии общества, откатившегося назад. Сюда же отнесу и состояние отечественного политикума. Он и раньше был не очень профессиональным. Теперь можно, к сожалению, говорить просто о стагнации. Мы уже не видим в парламенте идей, как в самых первых созывах, зато наблюдаем интересы. Места в сессионном зале занимают бизнесмены, откровенно их лоббирующие. В последние годы разрушены и без того слабые попытки общественных коммуникаций между властью и обществом. Здесь фактически можно говорить об укреплении административных методов управления", - отмечает Солдатенко.
По его мнению, "третье по значимости завоевание для меня - это ЕВРО-2012. И не столько даже со спортивной точки зрения, сколько с точки зрения европерспектив Украины и факта признания демократического вектора ее развития на момент принятия решения. А вот еще одной существенной потерей можно считать качество жизни общества. Например, практически полностью разрушенную систему социальной защиты людей, уже не просто традиционно убогое, а откровенно грабительское жилищно-коммунальное хозяйство, которое так и не стало сферой цивилизованного обслуживания. Цинизм в здравоохранении. Бесконечные "новации" в образовании. Вполне достаточно для того, чтобы с сожалением констатировать: жить лучше мы не стали".
Говоря о потерях, председатель Харьковской облорганизации ВО "Свобода" Игорь Швайка называет "несправедливий перерозподіл народного (державного) майна в ході так званої приватизації, внаслідок чого відбулося формування суттєве розшарування суспільства. Цей процес наразі має тенденцію до продовження для остаточного перерозподілу с/г земель як чи не останнього стратегічного ресурсу української нації. Крім того, втрата історичних шансів відновити історичну справедливість, вирішити внутрішніх та зовнішніх питань існування української держави. Незавершена революція 1991 року, зраджена революція 2004 року, низка інших, але в сукупності суттєвих зрад, які стали майже нормою життя. Ці зради позбавили можливості у внутрішньому житті - забезпечити національну та соціальну справедливість, у зовнішній політиці - укріпити Україну як провідного геополітичного гравця европейського політичного співтовариства. Україна досі не стала незалежною державою, вона увесь цей час продовжує існувати в режимі неоколоніальної держави, такого собі трансформованого УРСРу в новітній кримінально-олігархічній формі. Також втратою можна вважати систематична втрата позицій на зовнішніх ринках, що призводить до згортання внутрішнього виробництва, а також розкривання Держави для споживання зовнішніх продуктів (імпорту), що фактично добиває промисловість і суттєво ускладнює розвиток новітніх технологій в галузях".
По словам Швайки, достижениями можно назвать "розуміння власних історичних шансів на відновлення історичної справедливості. Трансформація свідомості людей, що наступних історичних шансів. Тяглість української державності як найвищої ідеї існування української нації. За час 20-річної Незалежності народилася і здобуває освіту нова генерація людей, які не знали рабського приниження від Москви. Це покоління ровесників незалежності, які народилися і виросли в українській державі, навіть формалізованій. Віра в майбутнє, яке повинно пройти через очищення від бруду минулого. Існування в серцях і душах людей віри в велике покликання української нації, жертовність. Справжні християнські цінності, які не можуть бути подолані десятиріччями окупаційного знущання".