Донбас активно готується відзначити видатну дату нашої історії – 75-річчя Стахановського руху. У заходах до річниці разом з танцями і співами на честь видатного вуглекопа передбачено, уявіть собі, наукову конференцію. Певне, її учасники обговорять особливості тримання в руках Стаханова відбійного молотка, а також манеру його ходи під час пересування шахтою. Думаю, що цей непересічний науковий форум не може обійтися без визначного вченого-історика всюдисущого міністра освіти Діми Табачника. Він мав би виголосити ґрунтовну доповідь на якусь актуальну тему. Наприклад, "Запровадження стахановських традицій сьогодні – відсіч галичизації України”.
Думається, після конференції поважний бізнесмен і політик Ринат Ахметов покладе квіти до пам’ятника Стаханову. Монумент відтворить героя праці, який однією рукою триматиме відбійний молоток, другою – душитиме якусь бандерівську гадину, яка заважала українському радянському народові жити і працювати. За тим він, можливо, проведе нараду на тему запровадження Стахановського руху на свої заводах і пароплавах. Там знову відродяться призабуті сьогодні стахановські традиції.
Ви скажете, що автор трохи передав куті меду у своїх припущеннях, адже вищезгадані добродій Ахметов не ворог собі і не матиме нічого спільного з профанацією ударної праці, якою був цей самий розпропагований в СРСР рух. Воно то, звісно так, але трішечки не так. Адже саме Партія регіонів, в якій Ахметов має величезний вплив, висунула ініціативу відзначити річницю Стахановського руху, яка припадає на 31 серпня нинішнього року. І наша "капіталістична” Верховна Рада проголосувала за цю пропозицію. На це були виділені гроші з державного бюджету. Як в’яжеться позиціонування ПР як партії великого капіталу з підтримкою совкових руйнівних традицій? Мабуть, так само, як свого часу підтримка річниці заснування комсомолу України.
Наші політики-капіталісти купують на Заході власність, навчають своїх дітей у західних навчальних закладах, часто живуть там. А от своїм відданим прихильникам у вигляді електорату впарюють ностальгійні спогади за неіснуючим нині Союзом, де ковбаса була по 22 копійки сто грам, газована вода з сиропом 3 копійки і всі були однаково бідними – така там панувала соціальна справедливість.
Якщо сам електорат цього хоче, то гріх йому не навішати локшин на вуха. Але їм слід згадати, що колись відомий підприємець Сава Морозов підтримував більшовиків.
Він навіть на власні підприємства приносив нелегальну ліву літературу. Можливо, йому загравання з ленінцями здавалися невинними забавками. А потім знахабнілі Шарикови ліквідували клас Морозова і йому подібних. Цілковито. Але нашим капіталістам, здається, хочеться наступити на ті самі граблі.