Росіяни навіть не мали чіткого уявлення, куди йде країна. Копіювання західного шляху монетаристських моделей без врахування специфіки Російської Федерації ще більше загострило ситуацію.
Кожне наукове угрупування, яке давало рекомендації уряду, монополізувало право на істину.
Основна помилка того часу: державне регулювання привело до виникнення псевдоринкових структур, що підштовхнуло країну до тривалого застою.
Світила російської економічної науки прогнозували, що затягування строків стабілізації спричинить депресію в економічному та політичному житті країни. Для виходу з кризи Росії доведеться збільшувати експорт енергоносіїв, металу, деревини та інших сировинних ресурсів.
Захід не захотів вкладати кошти в у наукоємке й перспективне виробництво. Заохочувався розвиток тільки екологічно шкідливої продукції. А коли до всього ще додати великі борги тогочасної Росії, вивезення капіталу за кордон, картина поставала гнітюча.
Вчені підрахували: для виходу з кризи треба було залучити два трильйони доларів США. Де взяти такі величезні кошти? Ситуація майже як в Україні в 2010 році. Найпростіший варіант – поміняти російський флот на своїй території на дешевий газ. Швидко і без проблем.
Тогочасний президент Російської економічної академії імені Плеханова, доктор економічних наук Віталій Відяпін запропонував відразу розрубати гордіїв вузол. Передати в концесію зарубіжним фірмам частину земних ресурсів і за отримані два трильйони доларів США провести економічні реформи.
«Плеханівці» підрахували: щоб отримати два трильйони доларів США, треба здати в оренду іноземцям 7 відсотків земних надр.
«На наш погляд, це одна з тих відправних ліній, з яких ми можемо починати йти далі, щоб розв’язати проблеми і соціального розвитку, і нашої промисловості, і створення таких умов, щоб нам не соромно було за Росію», - підтримував колегу президент Російської інженерної академії Борис Гусєв.
Отримані кошти мали піти в спеціальний фонд реформ. Вчені прогнозували, що вкладаючи по 33 мільярди доларів США щорічно, за 10 років можна подвоїти виробництво в країні.
Росію наприкінці минулого століття довели до такого стану, що люди були готові з усім змиритися, лиш би настали кращі дні. 75 відсотків продуктів харчування і половина усіх товарів народного споживання завозились з-за кордону.
Одним з основних пріоритетів нової концепції мало стати виробництво продовольства, другий пріоритет - машинобудування, третій – підприємства, науково-дослідні інститути, конструкторські бюро військово-промислового комплексу.
Авторові цих рядків довелося слухати Віталія Відяпіна, коли той у Москві презентував свою концепцію швидкого виходу з кризи шляхом передачі в концесію 7 відсотків земних надр.
«Передача ресурсів не вплине на економічний суверенітет і територіальну цілісність Російської Федерації, – переконував вчений.
Я б сказав, що ситуація в часи прем’єрства Черномирдіна була набагато гірша, ніж нині в Україні. Тодішні псевдореформи підтримували тільки 10 відсотків росіян, які розбагатіли в умовах дикого ринку. Переважна більшість не розуміла, що відбувається в країні.
Концепція була прекрасною. Тільки російська влада побоялася одного – народного гніву. Як пояснити звичайному росіянинові малозрозуміле слово «концесія»? Він же буде говорити про розпродаж Росії іноземному капіталові. Й покаже економічним світилам таку мать, що їм і не снилося.
Народний гнів зупинив владну еліту Росії від поспішних кроків - не можна торгувати рідною землею.
Російська концепція швидкого збагачення закінчилася лише науковою дискусією.
Але історія, як правило, повторюється. Зовсім недавно німці запропонували Греції продати один з островів й вийти з економічної кризи. Пригадуєте, якою була реакція Афін? Люди вийшли на вулиці й почалися масові погроми.
Якби мені хтось сказав, що через 15 років стану свідком проекту «концесія-2» в Україні, ніколи б не повірив. Можливо, нинішні керівники нашої держави живуть лише економічними категоріями – їм так бракує патріотизму й гонору.
Передача в оренду частини Криму в обмін за газ, або концесія по-українськи небезпечна тим, що вбиває в українцях душі. У кожного народу є святі поняття, якими не можна торгувати. Одне з них – земля.