Об этом «Левому берегу» стало известно из собственных источников.
Данное представление обусловлено поступлением в комитет Верховной Рады по вопросам правовой политики (возглавляет Сергей Кивалов) тематического запроса замгенпрокурора Рената Кузьмина.
Как известно, ранее аналогичное письмо Кузьмин направлял на спикера Владимира Литвина, однако 1 июля, после выхода из отпуска генпрокурора Александра Медведько, данное письмо, по имеющейся
информации, было отозвано.
Как пояснили «Левому берегу» в профильном комитете, КС, в котором представление было зарегистрировано вчера, скорее всего не проявит активности в рассмотрении этого вопроса.
Как известно, еще в 2005 году КС, рассмотрев отдельные статьи закона о судоустройстве, принятого при Леониде Кучме, постановил, что глава государства не имеет право назначать судей на административные должности, обязав, вместе с тем, урегулировать вопрос «Верховную Раду в срочном, то есть законодательном порядке». Однако парламент поправок к закону так и не принял.
Всвязи с этой ситуацией Совет судей, высший орган судейского самоуправления, возложил эти полномочия на себя, что, по мнению многих правоведов, незаконно и свидетельствует о превышении им своих полномочий. Как известно, Совет судей де-факто контролируется председателем Верховного суда Василием Онопенко.
В последние 2 года на админдолжности было назначено 700 судей по всей стране. Теперь парламент просит КС выяснить, насколько эти назначения легитимны. По мнению авторов представления, при принятии
Верховной Радой соответствующих правок к закону о судоустройстве уже назначенные судьи должны быть просто переназначены, но уже в установленном порядке.
Как известно, одним из главных оппонентов Онопенко является замгенпрокурора Ринат Кузьмин, который своими обращениями в Верховную Раду данный процесс и инициировал. Именно поэтому в начале месяца
генпрокурор отстранил его от курирования следствия и особо важных дел, поручив надзор за соблюдением законности на транспорте и в сфере оборонной промышленности.
ТЕКСТ КОНСТИТУЦИОННОГО ПРЕДСТАВЛЕНИЯ
Конституційне подання
про тлумачення статей 102, 103, 116 Закону
України «Про судоустрій України»
Рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/2007 від 16.05.07 визнано неконституційним положення частини 5 статті 20 Закону України «Про судоустрій України» про призначення суддів на
адміністративних посади та їх звільнення з адміністративних посад Президентом України. Конституційний Суд України наголосив, що питання про призначення на посаду голови, заступника голови суду та
звільнення його з цієї посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України мають бути врегульовані в законодавчому порядку, i рекомендував Верховній Раді України невідкладно врегулювати ці
питання саме шляхом прийняття відповідного закону.
Однак Верховна Рада України до цього часу не прийняла жодного закону, який би регулював зазначені питання.
Користуючись цим, Рада суддів України 31.05.07 прийняла рішення № 50 «Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад», яким визначила, що саме вона є єдиним повноважним суб’єктом здійснення функцій призначення та звільнення суддів з адміністративних посад.
Таким чином, за більше ніж два роки Рада суддів України незаконно призначила на адміністративні посади голів судів та їх заступників більше 700 суддів.
Набувши у такий протиправний спосіб статусу керівників, ці судді постановляють рішення, що відносяться до компетенції голів судів та їх заступників, i здійснюють адміністративне керівництво судами, отримуючи за це заробітну плату з державного бюджету України.
Нелегiтимно призначені голови місцевих судів здійснюють організаційне керівництво діяльністю суду, видають накази i розпорядження, приймають на роботу i звільняють працівників апарату суду, присвоюють їм ранги державних службовців, застосовують щодо них заохочення i накладають дисциплінарні стягнення, представляють очолювані ними суди у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами i організаціями та безпідставно здійснюють інші передбачені законом повноваження.
Крім того, вони розглядають заяви про відвід суддів, а голови апеляційних судів ще i виносять постанови про накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку, скасовують та змінюють постанови у справах про адміністративні правопорушення.
Наділення себе не властивими повноваженнями з призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад Рада суддів України виправдовувала тим, що 1 червня 2007 року закінчувалися повноваження більше ніж 300 голів i заступників голів судів загальної юрисдикції, i зволікання з призначенням суддів на вакантні посади до законодавчого врегулювання цього питання нібито могло призвести до «дестабілізації судової системи, ускладнень в організаційному керівництві діяльністю судів, а отже — до погіршення стану правосуддя в держав та захисту конституційних прав i свобод людини та громадянина». Однак ці доводи не можуть бути виправданням для незаконних дій, до яких вдалася Рада суддів України.
Утім, законом передбачено чіткий порядок заміщення суддів, що обіймали адміністративні посади, а ще 26.05.05 Голова Верховного Суду України Маляренко В.Т. надіслав до апеляційних судів України листа № 1-5/454 з роз’ясненням вимог ч. 7 ст. 20 Закону України «Про судоустрій України», відповідно до якого у разі закінчення повноважень судді, який займав адміністративну посаду, його обов’язки на підставі ст. ст. 24, 28, 29, 41, 42 Закону України «Про судоустрій України» виконують відповідно: перший заступник голови, заступник голови або старший за віком суддя, про що вони зобов’язані видати відповідний наказ в суді.
Тому посилання на те, що рішення № 50 від 31.05.07 «Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад» нібито направлено на стабілізацію судової системи, є необґрунтованим та протизаконним.
Функції призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад не властиві Раді суддів України i виходять за межі її повноважень. визначених статтями 102, 103, 116 Закону України «Про судоустрій України». А призначаючи суддів на адміністративні посади, Рада суддів України взагалі порушує вимоги ст. ст. 6, 19 Конституції України оскільки діє поза межами повноважень i не у спосіб, передбачений законом.
З метою виправдання власних протиправних дій Рада суддів України вдалась до тлумачення вимог ст. ст. 102, 103, 116 Закону України «Про судоустрій України» перекручуючи їх зміст на свою користь. У
той же час, єдиним органом, який Основним Законом України наділений повноваженнями тлумачити закони, є Конституційний Суд України.
З урахуванням викладеного, керуючись п. 2 ст. 150 Конституції України п. 4 ст. 13, ст. ст. 39, 40, 41 Закону України «Про Конституційний Суд України» –
Просимо:
Надати офіційне тлумачення положенням статей 102, 103, 116 Закону України «Про судоустрій України», роз’яснивши, чи має Рада суддів України законні
повноваження з призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення їх з цих посад.
Додаток: витяг Закону України «Про судоустрій України»;
копія рішення Ради суддів України № 50 від 31.05.07 ,,Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад”;
копія рішення Конституційного Суду України № 1 -рп/2007 від 16.05.07;
копія листа Голови Верховного Суду України Маляренка В.Т. № 1- 5/454 від 26.05.05.