Стрітінг Вес

Народився 21 січня 1983 року в районі Степні (Лондон, Англія) у сім'ї Марка та Корріни, яким на момент його народження було 17 і 18 років відповідно. Виріс у багатодітній родині, має п'ятьох братів, сестру та зведену сестру. Дитинство провів у муніципальному житлі в лондонському Іст-Енді.

Навчався у Вестмінстерській міській школі в Лондоні. Згодом вступив до коледжу Селвін Кембриджського університету, де вивчав історію. Під час навчання очолював студентське самоврядування коледжу Селвін, а у 2004–2005 навчальному році – президентом Студентської спілки Кембриджського університету. У 2004 році здобув ступінь бакалавра з історії.

Після закінчення університету протягом року працював на умовах неповної зайнятості в аналітичному центрі Progress, пов'язаному з Лейбористською партією.

У 2008–2010 роках був президентом Національної спілки студентів Великої Британії. У цей період також входив до урядової Комісії з питань громадянства молоді.

У липні 2010 року на довиборах був обраний членом ради лондонського району Редбридж від Лейбористської партії, представляючи виборчий округ Чедвелл.

У 2011 році став заступником керівника фракції лейбористів у раді, а після перемоги партії на місцевих виборах у 2014 році – заступником голови ради Редбридж. Обіймав посаду до обрання до парламенту у 2015 році. Повноваження муніципального депутата припинив у 2018 році.

2015 року його вперше обрали до британського парламенту від округу Північний Ілфорд, а на виборах 2017-го він переобрався зі значно більшою перевагою. Переобирався у 2019 та 2024 роках. Від 2020 року політик обіймав низку посад у тіньовому кабінеті Лейбористської партії, зокрема був тіньовим молодшим міністром шкіл, тіньовим міністром з питань дитячої бідності, а згодом — тіньовим міністром охорони здоров’я і соціального забезпечення.

Після перемоги лейбористів на виборах у липні 2024-го Стрітінг увійшов до уряду Кіра Стармера як міністр охорони здоров’я і соціального забезпечення. Цю посаду він обіймав до 14 травня 2026 року, коли подав у відставку на тлі результатів партії на місцевих виборах. 16 травня 2026 року заявив про готовність балотуватися на посаду лідера Лейбористської партії у разі оголошення внутрішньопартійних виборів. Після відставки Кіра Стармера 22 червня 2026 року відмовився від участі у виборах лідера партії та підтримав кандидатуру Енді Бернема.