Юрію Володимировичу, в якому стані сьогодні знаходиться регулювання земельних відносин в Україні?
Аналіз результатів земельної реформи, наявність численних фактів грубих порушень земельного законодавства, свідчать про суттєву втрату Держкомземом функцій центрального органу державної виконавчої влади, зобов’язаного формувати та реалізовувати державну політику у галузі земельних відносин, спрямовувати та координувати діяльність підпорядкованих йому державних органів земельних ресурсів.
Центральним органом державної виконавчої влади не створено ринкове середовище в земельних відносинах. Не запроваджено автоматизовану систему ведення державного земельного кадастру та реєстрації правовстановлюючих документів на земельні ділянки, втрачено контроль за державним обліком земель. Зволікається формування цілісної системи земельного законодавства.
Значна кількість земель країни не оподатковується. Економічні методи регулювання земельних відносин не запроваджуються. Стихійно формується структура аграрного землеволодіння і землекористування.
Ігнорується необхідність проведення жорсткої державної діяльності в питаннях охорони земель.
В цілому навіть не визначена у відповідній державній програмі земельна політика держави, її цілі і пріоритети.
Безкарність порушень законодавства у сфері земельних відносин сприяє зростанню корупції в питаннях набуття і реалізації земельних ділянок та землекористування.
Зазначені негаразди породжують різке суспільне незадоволення на місцях та чисельні звернення громадян до Президента України, Парламенту, Уряду, Ради національної безпеки і оборони України і правоохоронних органів.
Відсутність державної керованості у сфері регулювання земельних відносин, використання і охорони земель, пов’язана зокрема із тотальним цілеспрямованим викоріненням професійних кадрів в органах виконавчої влади з питань земельних ресурсів, зростанням політичних впливів на формування керівного складу в цих органах. В результаті не професіонали-досвідчені спеціалісти, а особисто „віддані функціонери” – уповноважені певними політичними силами, проводять в їх інтересах земельну політику в Україні.
Чи багато питань виникало у минулому році щодо реєстрації державних актів нового та старого зразків?
Перш за все, слід відзначити, що по даному питанню мною 14 липня 2009 року за №07-3/01-2889 був направлений лист на ім’я першого віце-прем’єра Олександра Валентиновича Турчинова. А 15 липня 2009р. заступник голови Держкомзему України Володимир Васильович Кулініч направив доповідну записку на ім’я голови Держкомзему України. В цих листах було зазначено, цитую:
«Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2008 № 101 «Про внесення змія до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 № 449», що набрала чинності 5 грудня 2008 року, введено в дію нову форм державного акта на право власності на земельну ділянку.
До відокремлених структурних підрозділів Центру ДЗК находять скарги громадян та юридичних осіб щодо відмови у здійсненні реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку нової форми.
Порядок державної реєстрації та видачі державних актів чітко врегульований чинним законодавством.
Відсутність порядку заповнення державних актів не є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації та видачі заповнених державних актів, оскільки законодавством не встановлено вимоги щодо нормативного визначення такого порядку.
Відмова в їх реєстрації може призвести до виникнення соціальної напруги».
І як відреагував адресат на ці звернення?
Голова Держкомзему навіть не звернув увагу на інформацію щодо виникнення соціальної напруги в Україні.
Такими діями Голови Держкомзему ситуація з видачі громадянам державних актів на землю була доведена до абсурду, багато хто з них вже взагалі перестав вірити про можливість отримання підтверджуючих державних документів на власну земельну ділянку.
І такі дії керманича Держкомзему носили цілеспрямований характер. Оскільки, коли ситуацію з видачею державних актів на землю було доведено до точки кипіння, з подачі голови Держкомзему України колишній прем’єр-міністр України Юлія Володимирівна Тимошенко підписала «славнозвісну» постанову Уряду від 5 серпня 2009 року за №844 «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році», яка стала основним «коньком» у передвиборчій кампанії Прем’єр-міністра на пост Президента України.
Слід окремо зазначити, що на реалізацію вказаної постанови Уряд, враховуючи розрахунки голови Держкомзему, виділив 6 млрд. гривень зі Стабілізаційного фонду Державного бюджету. Питання правомірності цих розрахунків потребує окремого дослідження, оскільки вже через місяць цей же Уряд вимушений був своєю постановою від 9 вересня 2009 за №951 внести зміни до постанови №844, зменшити суму фінансування цієї «земельної афери» в понад як 10 (!) разів, до 507 млн. гривень. Новий в.о. керівника Центру державного земельного кадастру (ДЗК) Тетяна Григорівна Гайдук заявила, що «для реалізації постанови № 844 необхідно щосекунди видавати по 3 державних акта».
Протягом вересня-грудня 2009 року Держкомзем мав би «обилетить» близько 6,5 млн. громадян. Саме стільки людей мали потенційну можливість отримати державний акт на землю. Тобто, щомісяця мало б видаватися принаймні не менш як 1,5 млн. державних актів.
Натомість, станом на березень 2010 року відповідно до постанови №844 акти не отримав навіть 1 млн. громадян, не кажучи про 6,5 млн.
Голова Держкомзему України в процесі погодження проекту постанови №844 не зміг передбачити ряд негативних чинників, які при подальшій реалізації даного документа можуть призвести до нанесення економічних збитків державі та створення соціальної напруги в регіонах.
Які недоліки постанови Ви могли б перелічити?
Фактично доведені цим регуляторним актом надмірні вимоги (виконання в короткі терміни великих обсягів робіт) до Держкомзему України призводять до фальсифікації останнім звітних документів, що створює передумови до недоцільного та неефективного використання бюджетних коштів. Про що саме йдеться.
По-перше, про подвійне фінансування. Регіональними підрозділами державного підприємства Центру ДЗК укладаються договори на виготовлення технічної документації з фізичними особами, яким вже виготовлено державні акти, або подано їх на реєстрацію.
По-друге, йдеться про примусове виконання робіт приватними установами, бо більшість комерційних структур, які є ліцензіатами у сфері землевпорядних і землеоціночних робіт, неофіційно зобов’язані керівництвом Держкомзему України безкоштовно виготовляти технічну документацію та передавати до регіональних філій Центру ДЗК, як таку, що розроблена державним підприємством.
По-третє, йде видача державних актів за рахунок альтернативних джерел фінансування. Тому що фінансування робіт в рамках вказаної постанови здійснюється за рахунок коштів Центру ДЗК та регіональних інститутів землеустрою, які вони отримують від власної господарської діяльності. В результаті, державним структурам наносяться значні економічні збитки (зокрема, в деяких інститутах затримувалась заробітна плата працівникам).
Крім цього, існує ряд негативних аспектів в організації виконання вимог постанови, зокрема:
Відсутність фінансування та обладнання. Зважаючи на наявність коштів на рахунках розпорядників, запроваджений механізм їх використання в значній мірі є обтяжливим. Відсутнє узгодження дій з органами казначейства щодо визначення підстав використання коштів, кошторис виконання робіт не забезпечує навіть мінімальну оплату витрат на виготовлення правовстановлюючих документів, оплату праці фахівців, які працюють в надзвичайному режимі з необмеженими затратами часу та без урахування введення відповідних коефіцієнтів складності умов праці. Існуюче обладнання Центру ДЗК та Інституту землеустрою, тільки 40% якого пройшло обов’язкову стандартизацію, дозволяє виконати лише третю частину передбачуваних обсягів робіт.
Дублювання функцій Держкомзему. В регіонах поряд із землевпорядними органами Держкомзему діють управління земельних ресурсів міських рад, які перебрали на себе функцію оформлення операцій з врегулювання земельних відносин. Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затверджений зазначеною постановою не передбачає залучення їх до цієї роботи.
Поряд з цим, виконати роботу у встановлені постановою терміни неможливо, оскільки підставою для складання правовстановлюючого документу є витяг з рішення сесії місцевої ради про приватизацію земельної ділянки, а засідання сесії проводиться здебільшого один раз на місяць; породжується створення соціальної напруги серед населення, яке виготовило державні акти на землю за власні кошти на старих бланках, і які не зареєстровано в державному реєстрі. Цим громадянам доведеться сплачувати за виготовлення державних актів на нових бланках ще раз, щоб здійснити державну реєстрацію у відповідній системі координат.
Тому логічним є запитання: чому громадяни не отримали належні їм правовстановлюючі документи на землю, і, що головне, - не отримують акти зараз.
Ці непослідовні та нелогічні дії призвели до, майже, повної зупинки видачі державних актів на право власності на земельні ділянки.
Як ви оцінюєте роботу голови Держкомзему Олега Кулініча?
За період своєї роботи на посаді Голови Держкомзему Олег Миколайович Кулініч, розповідаючи про досягнення у боротьбі з корупцією в Держкомземі, про створення нібито сприятливих умов для оперативного отримання громадянами правовстановлюючих документів на землю, насправді влаштував в Держкомземі і в підпорядкованих йому державних підприємствах постійний переполох, змінюючи по три рази на місяць організаційні структури підприємств та їх керівників, влаштовуючи постійні переїзди на нові місця тощо.
В системі державних органів земельних ресурсів України реорганізація проводилась двічі. Відповідно до наказу Держземагентства від 26 квітня 2007 року за №4 проведена перша реорганізація територіальних органів земельних ресурсів України, а згідно наказу Держкомзему України від 22 квітня 2008 за №15 – друга.
Внаслідок зазначених реорганізацій фактично змінювалась тільки назва установи. Звільнення з ініціативи адміністрацій стосувалось в основному керівних працівників територіальних органів земельних ресурсів України.
У ході перевірки Головного управління Держкомзему у Київській області в січні 2009 року було встановлено, що протягом 2008 року Головне управління земельних ресурсів у Київській області працювало за межами правового поля, як таке, що не провело реорганізацію і залишалось у рамках діяльності на той час уже не існуючого Державного Агентства земельних ресурсів України.
Це дозволяло керівництву обласного Управління своїми наказами призначати осіб на посади начальників районних управлінь (відділів) земельних ресурсів, незважаючи на те, що зазначене питання є виключною компетенцією Держкомзему. Зазначене призвело до розбалансування в кадрових питаннях земельних органів регіону. Реорганізація Головного управління Держкомзему у Київській області почалась тільки після того, як між головою Держкомзему України та начальником Головного управління земельних ресурсів у Київській області Андрієм Анатолійовичем Іванюком був укладений «ганебний договір», згідно з яким він був призначений начальником в нову структуру наказом голови Держкомзему України.
Кадрові призначення в Держкомземі та його підпорядкованих підрозділах і підприємствах здійснювались головою Держкомзему з порушенням вимог чинних нормативно-правових актів, а призначені ним керівні працівники часто не мали відповідної фахової освіти, стажу роботи тощо. Натомість професіоналів, які десятки років працювали в галузі земельних відносин, були грубо вижито з роботи, їх звільняли під будь-яким приводом, нехтуючи нормами права. Прикладом моїх слів є звільнення начальників управлінь Держкомзему Вишгородського, Макарівського та деяких інших районів Київської області.
Натомість, на посади призначаються особи, вигідні голові Держкозему Олегу Кулінічу для здійснення їм зловмисних намірів та прикриття протизаконних дій. Зокрема, можна навести як приклад призначення на посаду начальника управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Вадима Литвина, замість його звільнення і таке інше (Державною службою боротьби з економічною злочинністю ГУ МВС України у Київській області 9 липня 2008 року стосовно Литвина В.В. було порушено кримінальну справу № 247-1037 за ознаками вчинення ним злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 (перевищення службових повноважень) КК України). Дана справа стосувалась незаконної приватизації архітектурної пам’ятки загального значення «Зміїв Вал» загальною площею 14 га, яка розташована на території Ходосівської сільської ради. Державний акт ЯЖ № 235988 на право власності на земельну ділянку був виданий без розроблення відповідного проекту землеустрою і підписаний одноособово паном Литвиним.
Показовою є також ліквідація Кабінетом Міністрів України (з подачі Голови Держкомзему України) Держземінспекції та її територіальних органів. Ліквідувавши Держземінспекцію Уряд категорично проігнорував чисельні рішення РНБО, введені в дію указами Президента України від 21 листопада 2005 року за №1643, від 14 лютого 2008 року за №121 та від 12 січня 2009 року за №5, згідно з якими Уряд мав вжити дієвих заходів щодо надання Держземінспекції та її територіальним органам більш дієвих повноважень та забезпечити поліпшення їх матеріально-технічного забезпечення.
Реакція на звернення народного депутата України Сергія Пашинського
Тобто Ви звинувачуєте голову Держкомзему у корупційній діяльності?
8 лютого 2010 року до Головного управління Держкомзему у Київській області (вхідний №07-1-01-271) за вказівкою Голови Держкомзему надійшло доручення від Кабінету Міністрів України стосовно невідкладного проведення ретельної перевірки фактів, які були викладені у зверненні народного депутата України Сергія Володимировича Пашинського. Ці факти стосувалися незаконної видачі державних актів.
А вже 11 лютого 2010 року до Головного управління надійшов, з резолюцією Голови Держкомзему Олега Кулініча, лист за підписом заступника міністра Кабінету Міністрів України Сергія Чеботаря з проханням повернути копію листа Держземінспекції у Київській області від 3 вересня 2009 року за №093968/обл., яку нібито помилково було надіслано як додаток до резолюції від 2 лютого 2010 року за №5772/1/1 разом зі зверненням народного депутата України Сергія Пашинського, яке згадане вище.
Лист за підписом С.Чеботаря
На диво схожі підписи О.Кулінича та С.Бєльчика
Необхідно зауважити, що у листі, який відкликається, йдеться про те, що Держземінспекцією у Київській області за дорученням Головного управління Держкомзему у Київській області та, враховуючи звернення заступника голови національного екологічного центру України від 23 липня 2009 року за №125-1/3571-316, було проведено перевірку. В ході зазначеної перевірки було встановлено, що в.о. начальника Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області Литвиним В.В., за підтримкою Кабінету Міністрів України, незаконно приватизовуються земельні ділянки по підроблених документах в селищі Лісники Києво-Святошинського району Київської області, а саме земельна ділянка площею 9,8 га.
Зокрема, було встановлено, що рішенням сесії Лісниківської сільської ради від 15 травня 2007 року за №18/64 було вирішено зарезервувати зазначену земельну ділянку до земель запасу строком на п’ять років, за пропозицією Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка про необхідність оголошення лісового заказника місцевого значення «Чернечий ліс» на території кварталів 56, 58, 59 Хотівського лісництва, у зв’язку з тим, що «на даній території зустрічаються занесені до червоної книги рослини та тварини, які відіграють важливу роль в національній екологічній мережі України».
Проте, на підставі недійсних державних актів на право власності на земельні ділянки серії КВ від 27 грудня 1996 року між громадянином Варфоломєєвим Д.О. (Козачком), від імені якого діяв Малинський М.С. (довіреність, посвідчена 10 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д., зареєстрована в реєстрі за №815), та громадянами Невмержицьким Р.С., Сахно О.С., Шамоновою І.М., Липовим О.О., Шаталовим В.Є., Безвершенком Д.М., Рябіковим І.В. та Шклярською Т.М. укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок по 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Лісники Києво-Святошинського району від 11 червня 2008 року за №№ 2281, 2995, 2291, 2286 та від 23 червня 2008 року за №№2484, 2478, 2472, 2490, 2496, на підставі яких останнім видано Державні акти на право власності на землю серії ЯЖ №№ 235693, 235835, 235834, 235833, 235836, 235737, 235691, 235692, 235694 від 25.06.2008.
Слід зауважити, що вищевказаний державний акт на право власності на землю серії КВ від 27 грудня 1996 року був виданий громадянину Варфоломеєву на підставі рішення Ходосівської сільської ради за межами населеного пункту с. Ходосівка та Лісниківської сільської ради в межах населеного пункту с. Лісники Києво-Святошинського району.
Ці державні акти були визнані недійсними ще у 2007 році, на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду від 22 лютого 2007 року, а саме: державний акт на право приватної власності на землю серії КВ від 27 грудня 1996 року та державний акт на право користування землею серії Б №026142 від 12 жовтня 1992 року Варфоломєєва Д.О. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 4 червня 2007 року вказане рішення суду залишено без змін.
Ходосівська сільська рада повідомила Держземінспекцію листом від 28 липня 2009р. за №232 про те, що рішення сільської ради про надання земельної ділянки пану Варфоломєєву Д.О. в документах сільської ради відсутнє.
Саме ці земельні ділянки були зарезервовані для передачі їх до лісового заказника місцевого значення «Чернечий ліс» на території кварталів 56, 58, 59 Хотівського лісництва.
Разом з тим, згідно рішень Лісниківської сільської ради за рахунок земель запасу Лісниківської сільської ради 16 громадянам згідно списку, в тому числі Чеботар Оксані Сергіївні видано державні акти на право власності на земельні ділянки по 0,25 га кожному для будівництва та обслуговування жилого будинку по вул. Підлісній с.Лісники.
Лісниківської сільською радою Держінспекцію повідомлено листом за №091573 від 28 липня 2009 року, що рішення Лісниківської сільської ради щодо надання у власність земельних ділянок по вул. Підлісній в с.Лісники у сільській раді відсутні.
Заслуговує на увагу те, що Чеботар О.С. являється донькою заступника міністра Кабінету міністрів – Сергія Чеботаря.
Таким чином, стає зрозумілим, чому С. Чеботар відкликав лист Держземінспекції у Київській області від 3 вересня 2009 року за №093968/обл.
По даному питанню до Голови Держкомзему від Головного управління Держкомзему у Київській області надійшла пропозиція направити дане питання на перевірку в порядку ст. 97 КПК України. Разом з тим, був направлений лист №07-01-3/3349 від 7 вересня 2009 року першому віце-прем’єр-міністру України, голові урядової комісії з питань захисту інтересів держави під час розпорядження землями державної власності Олександру Турчинову з проханням невідкладно провести перевірку на предмет законності відведення та відчуження земельних ділянок, які віднесені до об’єктів загальнодержавного значення в с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області.
Ці листи ні Держкомземом, ні урядовою комісією не були розглянуті у зв’язку з тим, що згідно розпорядження Кабінету міністрів України від 19 серпня 2009 року за №983-р «Про утворення урядової комісії» в дану комісію входив голова Держкомзему України Олег Кулініч та заступник міністра Кабінету міністрів України Сергій Чеботар.
Вважаю, що Голова Держкомзему виконував кримінальні доручення Кабінету міністрів України і, при цьому, сам надавав такі самі доручення для виконання Головному управлінню Держкомзему у Київській області. Всі ці дії голови Держкомзему України та заступників начальника Головного управління Держкомзему у Київській області (Бакірова Г.С., Байденка Р.В.) кваліфікуються ст.396 КК України «Приховування злочину», і на мій погляд, винні особи повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності, якщо ці факти будуть встановлені правоохоронними органами. А дії начальника Києво-Святошинського району Київської області Литвина В.В. підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України (перевищення влади і службових повноважень).
Можливо, це були поодинокі випадкові факти?
У Макарівському районі також відбувалися зловживання завдяки незаконним оборудкам колишнього начальника Управління Держкомзему у Макарівському районі Кваса В.М. Зокрема, про зловживання з його боку листом від 18 червня 2009 року за №07-3/01-2167 Головному управлінню Держкомзему у Київській області було повідомлено Голову Держкомзему Олега Кулініча, а також Генеральну прокуратуру та Прокурора Київської області.
Однак, Голова Держкомзему даний лист проігнорував, доки не отримав від прокуратури Київської області постанову про порушення дисциплінарного провадження від 26 липня 2009 року проти Кваса В.М. по фактам, викладеним у вищенаведеному листі Головного управління.
За результатами розгляду даної постанови наказом Держкомзему від 27 серпня 2009 року за №522-кт Кваса В.М. було звільнено з посади начальника управління Держкомзему у Макаріському районі за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.
Такі дії голови Держкомзему свідчать про приховування фактів порушень земельного законодавства та конституційних прав громадян, прикриття незаконних дій з боку посадовців територіальних органів Держкомзему та, як наслідок, небажання приймати відповідні рішення щодо таких посадовців, а якщо такі рішення й приймаються, то лише вимушено, за втручання правоохоронних органів.
Список порушень прав громадян і нехтування державних інтересів можна було б продовжити ще на 100 сторінок, проте я бачу, що за головування нинішнього керівника Держкомзему України скарги громадян і мої звернення з цього приводу так і залишаться лише шматками паперу, який буде поховано в нетрях канцелярії Держкомзему України задля спокою чиновників, які продовжують порушувати закони в земельній сфері.
Я не розумію, як можна працювати в таких умовах, виконувати обов’язки, покладені державою, в той час, коли керівник Держкомзему України доводить бюрократизм та хабарництво в земельній сфері до абсурдних висот, своїм непрофсіоналізмом змушує громадян тисячами, іноді, навіть, цілими селами, звертатись зі скаргами до правоохоронних органів всіх рівнів та всіх інших можливих владних органів (прикладом є звернення працівників соціальної сфери с. Щасливе та с. Проліски Бориспільського району в кількості 280 осіб, звернення працівників соціальної сфери ДП «Чайка» с. Дударків Бориспільського району в кількості 600 осіб, звернення власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Требухівське» Броварського району в кількості 1407 осіб та ін.). Кількість кримінальних справ, порушених через незаконні оборудки із землею, за останній рік, мабуть, вже перевищує всі інші кримінальні справи разом узяті.
Працювати в органах влади під керівництвом людини, яка втратила будь-яку моральність, честь і чесність, знущаючись над народом та насміхаючись над державою, інтереси якої використовуються в особистих корисливих цілях наближених до голови Держкомзему осіб, не тільки ганебно, але й, як казав Трумен Капоте в романі «Сніданок у Тіффані»:
«Это банально, но суть вот в чем: тебе тогда будет хорошо, когда ты сам будешь хорошим. Хорошим? Вернее сказать, честным. Не по уголовному кодексу честным — я могилу могу ограбить, медяки с глаз у мертвого снять, если деньги нужны, чтобы скрасить жизнь, — перед собой нужно быть честным. Можно кем угодно быть, только не трусом, не притворщиком, не лицемером, не «политической шлюхой» — лучше рак, чем нечестное политическое, покупаемое сердце. И это - не ханжество. Простая практичность. От рака можно умереть, а с этим вообще жить нельзя».