Тотальна хвороба в нашої держави – суцільна недовіра до всього, що роблять органи влади.
Можливо, саме тому так складно здійснюються реформи в державі?
Простий приклад до цього – історія про Постанову №452 про визначення категорій пам’яток. Подейкують, що документ загрожує виключенням з реєстру пам’яток, їх руйнування та знищення.
Потрібно заспокоїтись: цей документ не має на меті визначити, чи заслуговує об’єкт культурної спадщини бути включеним до реєстру або чи підлягає він виключенню з реєстру. Він не про цінність об’єкта, а про його категорію.
Я зрозуміла, що від самого початку Міністерство культури не зробило головного: не пояснило, чому саме вносяться зміни в Постанову.
А спонукав нас піти не цей крок трохи недолугий та суперечливий порядок обліку пам’яток, який за багато років так і не сприяв перенесенню пам’яток із старих переліків у новий Реєстр.
Наведу лише невелику статистику: сьогодні до реєстру включено всього 9946 пам’яток із 170 тисяч, які перебувають на обліку. А це трохи менше 6%.
Так, з 2016 року спостерігається певна динаміка у процесах, але загальний показник гнітючий. Ми намагалися зрозуміти причини. Їх багато: нестача коштів на місцях, відсутність кваліфікованих кадрів, політичної волі та розуміння важливості проблеми в місцевої влади. І до цього всього – заскладний порядок включення пам’яток в реєстр. Як наслідок, у 2018 році 66% з усіх поданих до Міністерства документів були повернені на місця для коригування і приведення у відповідність до вимог Порядку обліку. А це майже 1000 пам’яток, які могли би з`явитися в Реєстрі уже 2018.
Та найбільш прикро те, що 8 областей у 2018 році не прислали жодного (!) подання про включення до Реєстру (див. ілюстрацію). Цього мало хто знає, а от звинувачувати у відсутності пам’яток в реєстрі знову будуть Міністерство.
Негативна статистика повторюється з року в рік. І саме вона наштовхнула нас на думку, що потрапити в реєстр пам’ятці має бути просто, а от вибути звідти – набагато складніше. Крім цього, ми повинні повернути шанс потрапити до Реєстру кримським пам’яткам, яким в умовах Постанови 1760 цей шлях був закритий. Так само ми задумалися над тим, що всі пам’ятки, які отримали свій статус за радянським законодавством, мають бути автоматично перенесені до реєстру (за виключенням, звичайно, тих, що потрапили під так званий Закон про декомунізацію – «Ленінів», приміром), щоб раз і назавжди закрити дискусію щодо їх пам’яткоохоронного статусу.
Саме для цього ми вирішили узгодити наше законодавство, привести його у відповідність до закону. Тому, як вимагав Закон про охорону культурної спадщини (стаття 13), Постановою 452 Кабмін оформив Порядок визначення категорій пам’яток. А Мінкультури, в свою чергу, розробило зміни до порядку обліку об'єктів культурної спадщини, спрямовані на інтенсифікацію наповнення Реєстру.
У центрі – категорія
Маленький приклад. Ви завагітніли й виношуєте дитину, але не знаєте її стать – це як об'єкт культурної спадщини. Наприклад, будівля архітектора Городецького в Черкасах, про яку йшлося в статті. Її помітили та внесли в перелік щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Народилася дитина. Лікар каже: «Дівчинка!». В пам’яткоохоронній справі це момент, коли на щойновиявлений об’єкт спадщини складають облікову документацію, у якій зазначають вид пам’ятки. У нашому випадку - пам’ятка архітектури. Далі, встановлюючи родинні зв’язки новонародженої дівчинки, ніхто не ставить під сумнів, що вона саме дівчинка, а визначають, хто вона - донька, внучка, сестра рідна чи двоюрідна – у випадку з будинком архітектора Городецького - визначають категорію цієї пам’ятки: національного чи місцевого значення.
То чому ж у випадку з пам’ятками та Постановою №452 ніхто не бачить очевидного? Чому знову шукають критичні недоліки там, де їх немає?
А як же виключення пам’яток з реєстру (чи то у Львові, чи у Бердичеві, Славську, Черкасах)? Виключний перелік підстав визначений у статті 15 Закону про охорону культурної спадщини. І їх всього три: 1) якщо пам'ятку зруйновано; 2) якщо пам'ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об'єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню; 3) якщо пам'ятка втратила предмет охорони.
Ці підстави ніхто не змінював! Тому прийняття Постанови 452 не несе загрози виключенню з реєстру, а тим більше руйнуванню жодної із пам’яток.