Офіційна статистика щодо динаміки ВВП за І квартал з’явиться лише в середині травня, що змушує використовувати інформацію стосовно зміни ключових економічних індикаторів, яка доступна у місячному розрізі.
За підсумками січня-лютого 2021 року промислове виробництво порівняно з відповідним періодом попереднього року (п. р.) скоротилося на 4,2% (зокрема у переробній промисловості – на 6,5%), виробництво продукції сільського господарства – на 6,1%. Обсяги будівництва у січні до січня п. р. впали на 12,9%.
Позитивну динаміку демонструє хіба що роздрібна торгівля: у січні-лютому порівняно з відповідним періодом п. р. оборот зріс на 4,6%, тоді як обсяги оптової торгівлі скоротилися на 0,8%.
Мінекономіки оцінило падіння ВВП у січні 2021 року (до січня 2020 року) на рівні 2,6-2,8%. На початку року Мінекономіки прогнозувало, що скорочення ВВП у І кварталі може сягнути 3%, водночас, січневий прогноз НБУ передбачав зниження ВВП лише на 0,1%.
Хоча у своїх подальших комунікаціях Мінекономіки дещо пом’якшило риторику, з високою ймовірністю можна очікувати, що фактичні результати І кварталу будуть значно ближчими до саме до його оцінки, ніж до прогнозу НБУ.
Вже навіть цих фактів достатньо для того, щоб поставити під сумнів реалістичність прогнозів зростання реального ВВП на 2021 рік в цілому: офіційний прогноз Уряду, покладений у розрахунки бюджету, – 4,6%, прогноз НБУ – 4,2%.
Проте, в середині березня Міністр економіки повідомив, що міністерство зберігає прогноз зростання ВВП у 2021 році на рівні 4,6%, в офісі Президента України взагалі очікують приріст 5,1%. Світовий банк нещодавно поліпшив свій прогноз з 3% до 3,8%.
На жаль, є усі підстави не погодитись з таким оптимістичним поглядом на майбутнє.
У ІV кварталі 2020 року (порівняно з відповідним періодом п. р.) падіння капітальних інвестицій сягнуло 42,9%, у т. ч. в промисловості – 52,6%. Загалом за 2020 рік обсяг інвестицій в економіку скоротився на 38,2% (в промисловості – на 43,6%), що навіть гірше відповідного показника 2014 року. Зазначені показники дають підстави висновувати, що інтенсивного зростання економіки (зумовленого ендогенними чинниками) у 2021 році очікувати не слід.
Зовнішня кон’юнктура, яка істотно пом’якшила наслідки кризи для української економіки у 2020 році, не завжди залишатиметься сприятливою. Ціни на енергоносії вже зазнали істотного зростання, а потенціал розширення попиту на товари українського експорту може швидко вичерпатись. Тож перспективи зростання економіки за рахунок зовнішніх чинників також є дуже непевними.
У Мінекономіки дають досить оптимістичні прогнози щодо виробництва сільськогосподарських культур у 2021 році: очікується, що врожай зернових і зернобобових зросте порівняно з 2020 роком на 14,7% до 75,1 млн тон, тобто повернеться до рівня рекордного 2019 року. Проте, ми всі добре розуміємо, що вірогідність прогнозів у сільському господарстві є апріорі дуже сумнівною.
Розраховувати на те, що всю економіку «витягне» роздрібна торгівля, було б також не дуже обачно. Збільшення споживання в умовах кризи є аномальним явищем, яке може тривати лише до тих пір, поки не вичерпаються раніше сформовані заощадження населення. Крім того, другий з початку року карантин, який наразі триває, може виявитись далеко не останнім, що відповідним чином позначатиметься на умовах торгівлі.
Усі вищезазначені обставини мали б спонукати владу до пошуку стимулів і компенсаторів для економіки. Проте, можливості державного бюджету об’єктивно обмежені, попри збереження істотного планового дефіциту (близько 5,5% ВВП).
Навіть виплата 8 тис грн ФОПам, яку днями підтримала Верховна Рада, це в масштабах країни додаткових 4 млрд грн, що вдвічі перевищує видатки бюджету на програми «Доступні кредити 5-7-9%» і «Доступна іпотека під 7%» разом взяті.
Водночас, існує орган державного управління, який має значно ширше поле для маневру, тобто його можливості щодо реакції на кризу є не такими обмеженими. Мова йде про Національний банк України і його монетарну політику.
І що ж у цій непростій ситуації робить НБУ? Національний банк 4 березня підвищує облікову ставку з 6% до 6,5% і дає сигнал щодо можливості її подальшого зростання. Це означає, що очікувати на істотне зниження ставок за банківськими кредитами бізнесу та дохідності ОВДП більше не варто.
Підставою для посилення жорсткості процентної політики НБУ стало «суттєве посилення фундаментального інфляційного тиску впродовж останніх місяців».
Річні темпи інфляції дійсно прискорились до 6,1% у січні та 7,5% у лютому (останню цифру було оприлюднено 9 березня). Проте, це відбулося переважно внаслідок впливу незалежних від монетарної політики чинників: недостатній врожай 2020 року, підвищення світових цін на продовольство та енергоносії.
НБУ зовсім не зважає на цю особливість інфляційних процесів, як і на вищезазначене падіння інвестицій, скорочення виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві (тваринництві) тощо.
Зробивши формальну обмовку стосовно того, що «ключовим ризиком для макрофінансової стабільності, як і раніше, залишається посилення карантинних обмежень», НБУ повністю проігнорував заяву Прем’єр-міністра про початок третьої хвилі епідемії та перспективи запровадження жорсткого карантину, яку він зробив за годину до оприлюднення Нацбанком рішення щодо облікової ставки.
Як бачимо, Прем’єр-міністр мав рацію – епідемічна ситуація значно погіршилась. Медицина працює на межі можливостей, кількість летальних випадків щодня б’є сумні рекорди і 30 березня сягнула 407 осіб (за весь час епідемії – 32 825 осіб). Програма вакцинації провалена: станом на зазначену дату 1 дозу вакцини отримало 231 564 особи, 2 дози – лише 2 людини!
З 5 квітня Київ значно посилює жорсткість карантинних обмежень.
Чи помітив усе це Національний банк, дізнаємось 15 квітня, коли буде оголошено чергове рішення щодо облікової ставки.
Рада НБУ, зі свого боку, могла б ненадовго відкласти розгляд проблематики глобальної зміни клімату і застерегти Правління НБУ від реалізації намірів щодо «більш рішучого підвищення облікової ставки».
Доцільно також вкотре нагадати пораду МВФ, дану в січневому Звіті про глобальну фінансову стабільність: до того моменту, коли вакцини стануть загальнодоступними, слід зберігати адаптивну монетарну політику для підтримання ліквідності домогосподарств і бізнесу, контролюючи фінансові ризики. Недостатня підтримка, на думку МВФ, може створити загрозу відновленню економіки.
Повертаючись до перспектив розвитку економіки у поточному році, слід висловити застереження. Затято борючись з інфляцією (причини якої знаходяться поза впливом монетарної політики), НБУ може завдати ще більшого удару по економіці, зануривши її у пастку стагфляції, коли зростання цін відбувається на тлі падіння виробництва.
Наджорстка монетарна політика НБУ вже завдала непоправної шкоди економіці у 2018-2019 роках (коли на піку свого підйому реальний ВВП зростав із темпами лише 3,4-3,2%), а під час безпрецедентної кризи 2020 року підтримка для економіки з боку НБУ була символічною. На жаль, НБУ не робить висновків зі своїх минулих помилок і продовжує руйнувати економіку України.