Бачення нової пенсійної політики
1. Впровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи, що забезпечить:
- формування працівниками обов’язкових особистих пенсійних накопичень, за рахунок яких вони одержать додаткове, до їх пенсій із солідарної системи, джерело пенсійних виплат, та зможуть покращити своє забезпечення у старості;
- збереження та захист коштів у період накопичення;
- постійне інформування та контроль людини про стан її пенсійних накопичень;
- можливість використання заощаджень до настання пенсійного віку для вирішення критичних життєвих ситуацій та успадкування коштів у випадку смерті.
2. Формування, в рамках обов’язкової накопичувальної пенсійної системи, потужного внутрішнього довгострокового інвестиційного ресурсу, залучення якого в національну економіку дасть величезний поштовх до динамічного економічного росту та якісної модернізації країни.
3. Досягнення відчутного зростання фонду оплати праці (далі – ФОП), доходів солідарної пенсійної системи (відповідно – подолання її дефіцитності й подальше підвищення пенсійних виплат), а також, надходжень до Державного бюджету, що стане ефектом від економічного росту та легалізації доходів громадян, обумовленої появою персональної мотивації до накопичення власних пенсійних заощаджень.
Проблеми
Соціальний аспект
Діюча солідарна пенсійна система, яка абсолютно необхідна для убезпечення людини від злиденності в старості, самостійно:
- не забезпечить достатньої справедливості розмірів пенсій, оскільки працююче покоління не є власником сплачуваних внесків, а утримує за їх рахунок сьогоднішніх пенсіонерів;
- забезпечуватиме дедалі нижчий рівень пенсійних виплат по відношенню до рівня заробітків, з яких сплачувались внески – під зростаючим демографічним тиском, кожен працюючий утримуватиме все більше пенсіонерів (зараз, 1 працюючий утримує 1,1 пенсіонера, а згодом буде утримувати 1,3 – 1,5 пенсіонера);
- недостатньо мотивує працівників та їх роботодавців до сплати ЄСВ й легалізації фонду оплати праці (далі – ФОП), що «тінізує» економіку і скорочує базу справляння ЄСВ та податків.
Компенсувати ці недоліки солідарної системи могло б її «доповнення» накопичувальними обов’язковою та добровільною складовими, оскільки вони не залежить від демографічних факторів, базуються на персональних пенсійних накопиченнях і можуть бути достатнім мотиватором для легалізації ФОП, проте:
– обов’язкова накопичувальна пенсійна система, досі не впроваджена, хоча і передбачена Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;
– недержавні пенсійні фонди – розвинуті дуже слабко, оскільки відсутній позитивний досвід функціонування обов’язкової накопичувальної пенсійної системи – сплачуючи внески до обов’язкової системи, люди та їх роботодавці більше мали б знань про добровільну недержавну систему, розуміли її можливості та вигоду для себе, мали б довіру.
Економічний аспект
1. Існує глибока криза недовіри інвесторів та населення до фінансових установ і державних інституцій, що обумовлює критичний дефіцит капіталу в країні;
2. Практично відсутні ефективні механізми формування, збереження (примноження) національних довгострокових заощаджень – це інвестиційні ресурси, які не формуються і не працюють на економіку країни (у тому числі пенсійні заощадження – як найбільш довгостроковий інвестиційний ресурс з усіх можливих);
3. Зараз наявний дуже вузький вибір доступних інструментів та механізмів захисту коштів (зокрема, пенсійних) від знецінення (наприклад внаслідок інфляції);
4. На етапі впровадження, обов’язкова накопичувальна система може потребувати додаткових бюджетних витрат та призвести до певного зростання навантаження на ФОП.
На даному етапі, без залучення інвестиційних ресурсів, динамічного розвитку національної економіки очікувати марно, вийти із економічної кризи набагато важче. Більш того, відсутність значних довгострокових внутрішніх інвестицій – це дуже негативний «сигнал» для зовнішніх інвесторів, які ніколи не наважаться на масштабні капіталовкладення в країну, де майже не акумулюється і не інвестується національний капітал.
Значною мірою виправити ситуацію може введення обов’язкової накопичувальної пенсійної системи, яка одночасно служитиме базовим механізмом формування довгострокових заощаджень громадян (національних фінансових накопичень) та джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для національної економіки. Це, також, покращить інвестиційний клімат в країні і сприятиме залученню значних зовнішніх капіталовкладень.
Необхідні зміни
Внесення змін до пенсійного законодавства (зокрема, до Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення»), які передбачають:
1. Впровадження, з 1 січня 2018 року, обов’язкової накопичувальної пенсійної системи, яка створить нові можливості і дозволить компенсувати мінуси солідарної системи.
2. Поетапне впровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи:
на І етапі – впровадження централізованої системи, що сконцентрує пенсійні активи в Накопичувальному пенсійному фонді під державним контролем і управлінням (тобто, у перехідний період Держава візьме на себе всю відповідальність);
на ІІ етапі – децентралізація системи – надання громадянам права обрати недержавний пенсійний фонд для подальшого формування в ньому обов’язкових та добровільних пенсійних накопичень.
3. Створення механізмів захисту коштів обов’язкової накопичувальної пенсійної системи, забезпечення їх цільового використання державою у перехідний період:
1) забезпечення розподілу функцій та контрольних повноважень між Урядом, Пенсійним фондом, Мінекономрозвитку, Мінфіном, іншими державними органами у обов’язковій накопичувальній пенсійній системі, який унеможливить «конфлікт інтересів», одноосібний доступ і використання пенсійних накопичень, або уникнення контролю, зокрема:
- Пенсійний фонд – адміністратор-розпорядник Накопичувального пенсійного фонду, що забезпечує виконання його Інвестиційної декларації, адмініструє обов’язкові внески, веде персональні облікові накопичувальні пенсійні рахунки учасників;
- Міністерство економічного розвитку – розробляє Інвестиційну декларацію Накопичувального пенсійного фонду за участі Мінфіну, Мінсоцполітики, ПФУ та за пропозиціями органів управління держпідприємствами та/або проектами;
- затвердження Кабінетом Міністрів України Інвестиційної декларації Накопичувального пенсійного фонду, за поданням Мінекономрозвитку;
2) відокремлене, від будь-яких інших коштів, зберігання обов’язкових пенсійних накопичень у обраному Урядом державному банку – в банку-зберігачі, чиїми головним завданням, крім фізичного зберігання пенсійних активів, є контроль за відповідністю операцій з пенсійними активами умовам Інвестиційної декларації цього фонду;
3) гарантування державою (Мінфіном) збереження пенсійних заощаджень, їх захист від знецінення - кошти Накопичувального пенсійного фонду інвестуватимуться виключно у придбання, передбачених його Інвестиційною декларацією, цільових облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) із гарантованою дохідністю не нижче рівня інфляції;
4) забезпечення ефективного використання, залучених Міністерством фінансів, пенсійних коштів:
- їх акумуляція та облік на окремому спеціальному казначейському рахунку;
- їх подальше спрямування, за цільовим призначенням, визначеним умовами відповідного випуску цільових ОВДП – у конкретні державні підприємства, або проекти за участі держави (наприклад у створення сонячних електростанцій, фінансування літакобудування, будівництво стратегічно важливих доріг тощо);
- забезпечення Міністерством економічного розвитку контролю освоєння цих коштів через Органи управління відповідними державними підприємствами та/або проектами.
4. Лібералізація умов та стимулювання розвитку недержавних пенсійних фондів.
Внесення змін до податкового законодавства, які передбачають встановлення особливого податкового режиму для операцій із обов`язковими пенсійними накопиченнями, а також, запровадження податкових стимулів громадянам та їх роботодавцям для розширення їх участі у накопичувальній системі і легалізації їх доходів.
Куди іде світ
1. Головним «трендом» у світі, є побудова (розвиток) змішаних трирівневих пенсійних систем, в рамках яких поєднуються складові, що взаємно доповнюють одна одну, компенсуючи, притаманні їм недоліки: І рівень – солідарна пенсійна система; ІІ рівень – обов’язкова накопичувальна пенсійна система; ІІІ рівень – добровільна недержавна накопичувальна пенсійна система (найчастіше – це недержавні пенсійні фонди).
Найпоширенішою у світі є «децентралізована» модель обов’язкової накопичувальної пенсійної системи – тобто, обов’язкові пенсійні накопичення (ІІ рівня) формуються в обраних громадянами недержавних пенсійних фондах (ІІІ рівня) разом із добровільними пенсійними заощадженнями.
2. Накопичувальні пенсійні фонди у світі є найкращим механізмом формування національних довгострокових фінансових заощаджень, тобто, довгострокових інвестиційних ресурсів, які необхідні для здійснення якісних «стрибків» у соціально-економічному розвитку країн. Фонди є активними гравцями на фондових ринках і суттєво сприяють їх зростанню. Фонди є ключовим економічним інструментом.
Що ми хочемо отримати
Людина отримає:
- більш справедливі умови пенсійного забезпечення та підвищену персональну мотивацію до легалізації доходів (заробітної плати) – можливість забезпечувати саме свою старість, формуючи власні пенсійні накопичення;
- підвищення рівня пенсійного забезпечення у старості:
одержуватиме додаткові (до солідарної пенсії) пенсійні виплати за рахунок власних заощаджень у обов’язковій накопичувальній пенсійній системі;
поступове зростання пенсій із солідарної системи, від зростання економіки і доходів цієї системи;
- поступове зростання рівня оплати праці, за рахунок зростання економіки та детінізації ФОП;
- можливість оперативно контролювати стан своїх пенсійних накопичень;
- інші важливі можливості, які недоступні у солідарній пенсійній системі – наприклад, використовувати свої обов’язкові пенсійні заощадження до виходу на пенсію, у разі настання критичних життєвих ситуацій (наприклад, для лікування від тяжкої хвороби), або залишити їх дітям у спадок, у разі передчасної смерті.
Країна (економіка) отримає:
- таку необхідну для сталого розвитку, систему безпечного (захищеного) і ефективного формування пенсійних накопичень громадян, яка одночасно стане потужним джерелом внутрішніх довгострокових інвестиційних ресурсів;
- збалансовану і стійку багаторівневу пенсійну систему, де солідарний та накопичувальні рівні взаємно доповнюють одне одного і компенсують характерні для них слабкі сторони;
- потужний інвестиційний поштовх для динамічного зростання економіки і модернізації країни, що, одночасно стане важливим позитивним «сигналом» іншим внутрішнім і зовнішнім інвесторам для здійснення капіталовкладень в українську економіку (спрацює «мультиплікатор» додаткового росту обсягів залучених інвестицій);
- повернення довіри інвесторів і населення до фінансових інституцій (в т.ч. банків), на прикладі успішного впровадження і роботи обов’язкової накопичувальної пенсійної системи;
- подолання бідності - поступове зростання ФОП та споживчого попиту населення.
Державний бюджет та солідарна пенсійна система отримають відчутне поступове зростання доходів,що стане ефектом від економічного росту та легалізації доходів громадян, а також, дозволить розв’язати проблему дефіциту солідарної пенсійної системи.
Ціна нероблення
На сьогодні, не введення обов’язкової накопичувальної пенсійної системи (ІІ рівня):
- вже «вкрало» у громадян 10 років для формування пенсійних накопичень (планувалось, ввести систему орієнтовно у 2007 році) та позбавило українську економіку щонайменше 6,8 млрд. дол. США довгострокових інвестицій;
- а подальша бездіяльність у цьому напрямку не дозволить заощадити та залучити в економіку, у наступні 10 років, ще понад 420 млрд. грн. (понад 15,5 млрд. дол. США у теперішній вартості);
- стримує розвиток системи недержавних пенсійних фондів (ІІІ рівень) – за понад 12 років залучено лише 2,5 млрд. грн.