Ви скажете – війна, тому потрібна «сильна рука», яка щось там вже довела. Інакше, мовляв, нас захопить Путін. Відповім – так говорить страх, він поганий порадник при виборі. Обмежуючись подібним вузьким дискурсом, ми відмовляємося помічати за удаваною міццю влади її конкретний шкідливий прояв – «ручне управління». Це біда, як і сама війна. Переконаний: російському агресору буде неможливо здолати український народ, чия сила зростатиме також від упевненості, що 1,5% військового збору з кожного працюючого точно ідуть на реальну обороноздатність. Ви зараз маєте таке внутрішнє відчуття?
На жаль, у сьогоднішній Україні для призначення на важливу державну посаду чи потрапляння до депутатських списків не обов’язково володіти особливими розумовими здібностями, але конче потрібно бути «чиєюсь людиною» та віддано служити її інтересам, що, як правило, не збігаються з державними. Домінування таких кадрів при владі призводить до її невпинної деградації. Ті, хто запрограмовані лише «вирішувати питання» на «хлібних місцях», навряд чи дбатимуть про стратегію для майбутнього.
В умовах парламентсько-президентської республіки прогресивний глава держави має зробити ставку на інтелектуалізацію процесу здійснення влади на всіх рівнях. Практичне втілення запропонованої ідеї міг би започаткувати Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД), що перебуває у сфері відання Президента України. Якщо дотепер науково-аналітичний потенціал НІСД майже не задіяний у процесі ухвалення стратегічних рішень, то за умови реалізації нового курсу на інтелектуалізацію державного управління в Україні, відкриваються значні перспективи для його ефективної діяльності.
Передовсім ідеться про якісне нормопроектне забезпечення законодавчих ініціатив лідера нації. Саме завдяки правильному застосуванню новообраним Президентом цього ключового конституційного повноваження можливо швидко зробити Україну зрозумілою та легкою для життя. Без «ручника» влада перестане бути таким собі суперпризом, аби брати хабарі та відкати, а вибори – відчайдушною боротьбою за цю можливість. Час нарешті приєднатися до розвиненого світу, де стратегічні дослідження вже давно стали основним засобом інтелектуального управління державою.