Кіровоград – це місто, у котрому я народився, виріс і прожив довше ніж будь-де, і я абсолютно переконаний, що назва Інгульськ йому зовсім не пасує. Річка Інгул має мінімальне (або взагалі ніяке) значення для економіки міста. Жителі міста п’ють дніпровську, а не інгульську воду. Ніяких гідроелектростанцій і ніякого пароплавства на Інгулі немає. На жаль, це – досить брудна річка, знаменита, у першу чергу, своїми жабами, проти яких жителі міста нічого проти не мають (квакання жаб у центрі міста спиймається кіровоградцями як один з голосів літа), але вони також усвідомлюють, що місто має й інші яскраві прикмети. Мабуть, потрібно бути кіровоградцем, щоб усвідомити неприйнятність назви Інгульськ. Хоча, i не-кіровоградці можуть легко відчути немилозвучність поєднання трьох приголосних (л-с-к) у цьому слові.
Незважаючи на можливість по-різному інтерпретувати назву Єлисаветград, ця "історична" назва, в умовах війни з російським агресором, також не є прийнятною.
Hазва Златопіль недостатньо милозвучна. На жаль, її можна трактувати як "Зла – топіль". Також ця назва недостатньо точно відбиває дух міста, адже це не просто сільськогосподарське місто серед українських степів...
Через проблематичність цих назв, у місті не вщухають мітинги "за" і "проти", і я впевнений, що якщо воно отримає якусь із них, тоді громадський неспокій у місті триватиме і через якийсь час його доведеться знову перейменовувати...
Багато хто називав і називає це місто маленьким Парижем, адже воно є справжньою колискою українського театру! Також це танцювальна столиця України! – I зовсім не випадково, адже у місті є потужні танцювальні і музичні школи. Я не впевнений чи є у світі третє таке місто (окрім Парижа і Кіровограда), де театрально-танцювально-музичний дух просто розчинений у повітрі. У Кіровограді жив і творив Марко Лукич Кропивницький, батько українського театру, і я впевнений, що назва Кропивницький – це його назва!
P.S. Будь ласка, перегляньте прекрасний матеріал на цю тему, що був підготовлений кіровоградцем, членом Національної спілки художників України і Національної спілки театральних діячів України Ігорем Смичеком.