До нас в Комітет звернувся голова Громадської ради при міністерстві інфраструктури Володимир Севрюков – щодо діяльності його організації чиняться перепони. Точніше: міністерство своїм наказом просто припинило діяльність Громадської ради.
Як свідчить у своєму зверненні В.Севрюков, 15 березня 2017 року на офіційному сайті Мінінфраструктури з явився наказ міністерства № 97 «про дострокове припинення діяльності Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України».
Міністерство якось дуже вже алегорично намагається пояснити причини такого рішення. Мовляв, воно, міністерство, виступає (цитата!) «за створення незалежної та ефективної Громадської ради, яка в своїй діяльності керуватиметься чесністю, професійністю та відсутністю комерційних і лобістських інтересів». Тобто, інакше кажучи, до цього Громадська рада була повна лобістів та людей нечесних. Цікаво – як же тоді вона працювала без малого два роки? І хто, власне, ці люди? Чому – за вже звичною традицією Володимира Омеляна публічно боротись з корупцією – все ще не оприлюднено їх список?
Офіційне пояснення теж є.
Достроково припиняти діяльність ради можна, коли вона не виконує більшість заходів, передбачених річним планом її роботи, без об'єктивних причин.Саме на цю норму посилається міністерство. Втім, офіційний звіт Громадської ради спростовує наявність таких підстав.
У членів ради є своє пояснення.
«Міністерство жодним чином не інформувало про такі свої наміри, та, в свою чергу Громадська рада своєю діяльністю не провокувала Міністерство на такі дії»,-- говориться в зверненні.
На думку членів ради, рішення було викликане не наявністю сумнівних персон (такі, можливо, є – як і у більшості подібних структур, на жаль), а якраз принциповою позицією організації. 28 лютого відбулось її чергове засідання, на якому обговорювався звіт про роботу міністерства за минулий рік. В цілому цю роботу було визнано незадовільною. Члени Ради також ухвалили рішення на наступному засіданні, яке планувалось на 6 квітня, запросити навіть голову партії Народний фронт, голову фракції названої партії у парламенті та голову профільного парламентського Комітету.
«Ми вважаємо, що таке рішення прийнято у відповідь на рішення Громадської ради щодо незадовільної оцінки роботи міністерства…» -- говориться в зверненні.
Зазначу, що на користь цих слів – ціла низка дій з боку міністерства. Очильник відомства зробив все. Аби запобігти оприлюдненню протоколу згаданого засідання від 28 лютого. Це був сигнал для членів Ради. Тож, коли вони на тім тижні, прийшовши на робоче місце, не змогли потрапити до себе, бо їх перепустки раптом виявились заблокованими, нічого, на жаль, дивного не відбулося.
Може, очильник Мінінфраструктури не зрозумів, що робить? Може забув, що Громадська рада – в тому числі й при його міністерстві – це консультативно-дорадчий орган, який було створено – як сказано в відповідному Положенні – «для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю міністерства…»?
Інакше, як можна пояснити, що такий єврооріентований політик, яким себе представляє суспільству Володимир Омелян, одним розчерком пера знищів паростки демократії просто у себе під боком? Тільки тому, що вони, ці паростки, наважились сказати йому: ти незадовільно працюєш, покажи, куди витрачаєш кошти.
За три роки, що минули від Революції Гідності, ми вже звикли, на жаль, до того, що багато хто з політичного світу живе подвійним життям, сповідує подвійну мораль. Однак такий відвертий та неприкритий «подвійний формат» я особисто спостерігаю чи не вперше.
Людина, яка проголошує європейські цінності та кричить з кожного майданчика, що вона – відчайдушний борець з корупцією та системою, раптом виявляється здатна на репресії та знищення будь-якого інакомислення. Раптом не вміє сприймати критику. Раптом щирить зуби представникам суспільства. Забувши при цьому, що у самого – виріс цілий інститут якихось таємничих радників, що пасуться на європейських грошах. На цьому, власне, їх європейськість завершується. На жаль…
Хочеться сподіватись, що в цій історії справедливість візьме верх та всі ми не дамо знищити Громадську раду, яка представляє серед чиновників нас з вами, кожного українця. Але вже самий прецедент вселяє тривогу. Адже на репутації міністерства вже поставлено пляму. Чи схочуть-таки завтра спілкуватись з нами європейці, коли побачать, як у нас можуть обходитись з їх грошима та з європейськими цінностями?