Чи замислювались автори реформи над тим, якими будуть наслідки одночасного звільнення всіх «молодих» суддів? Напевне, ні. Адже в переважній більшості "молоді" судді, які сьогодні перебувають на першому п'ятирічному випробувальному терміні, працюють в судах перших інстанцій.
Нагадаю, щоб стати суддею апеляційного суду, потрібно мати стаж роботи судді не менше 5 років, вищого спеціалізованого суду – не менше 10 років, Верховного суду – не менше 15 років. Тому більша частина суддів першої п'ятирічки і працюють в районних судах, а перейти на роботу до суду вищого рівня їм заважає відсутність достатнього стажу.
Як наслідок, одночасне звільнення всіх суддів першої «п’ятирічки» відчують в першу чергу громадяни, які звертаються до суду із своїми проблемами.
Наведу приклад: в одному з районних судів міста Києва в кримінальній палаті працює 7 суддів, 4 з яких - судді першої п’ятирічки. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів.
Отже, в разі одночасного звільнення всіх суддів першої "п'ятирічки", в цьому суді залишиться лише одна колегія, яка буде уповноважена розглядати справи. Всі інші обвинувачені мусять чекати. І не де інде, а в СІЗО. У цей же час, взяті під варту особи, як правило, утримуються в умовах, які не відповідають міжнародним стандартам і елементарним санітарно-гігієнічним нормам і правилам. Крім того, саме по собі утримання під вартою є обтяжливим для Державного бюджету.
Це лише один з прикладів і лише для Києва.
А найчастіше в Україні є суди, де немає поділу на колегії: цивільна або кримінальна. В разі одночасного звільнення всіх суддів, призначених уперше, там просто не буде половини суддівського корпусу. І замінити швидко їх не вийде.
***
Тепер кілька слів про самих суддів і ситуацію, в якій вони опиняться.
У разі прийняття змін до Конституції в запропонованій редакції, судді «першої п’ятирічки» фактично втрачають роботу. За ними не буде зберігатись їх робоче місце. Людина повинна буде проходити знову процедуру призначення судді вперше - в порядку конкурсу на загальних підставах. З урахуванням того, що тепер всі кандидати мають пройти спеціальну підготовку в Національній школі суддів протягом 12 місяців, а також необхідний час на рішення ВККСУ про оголошення добору, прийняття документів, їх перевірку, складання тестів, іспитів - на ці процедури необхідно приблизно 2 роки.
Цікаво, хто буде в цей час здійснювати правосуддя замість них: пан Леонід Ємець? Чи пан Сергій Головатий?
Тобто суддя стає безробітним, і має не тільки шукати нову роботу, а й йти там у відпустку, щоб мати час на навчання в Школі суддів, витрачати більше року для того, щоб мати можливість скласти іспити. Хоча він на протязі 5 років чесно відпрацював діючим суддею. Або логіка реформи передбачає, що абсолютно всі "молоді" судді, що сьогодні перебувають на випробувальному 5-трирічному терміні є корупціонерами? Злочинцями?
Нагадаю, що здебільшого, на «першій п’ятирічці» наразі перебувають ті судді, які у 2011-2013 роках були призначені по новій системі добору кандидатів – після складання кваліфікаційних іспитів. Ця система добору отримала високу оцінку міжнародних експертів: зокрема, схвальні відгуки Венеційської комісії, а також була позитивно оцінена експертами Ради Європи у форматі роботи Східного партнерства.
Процедура запровадження кваліфікаційних іспитів в Україні проходила за участі фахівців проекту USAID: «Україна: верховенство права». Експерти-тестологи якого навчали співробітників ВККСУ і Національної школи суддів України, як формувати тестові завдання для кандидатів, проводити їх апробацію.
***
Треба не забувати, що під категорію суддів «першої п’ятирічки» підпадуть ті, хто працює і більше 5 років, але не встиг обратися суддею безстроково. Вірніше, вони встигли б, але сьогодні призначення судді на посаду безстроково можливе тільки після голосування за його кандидатуру в парламенті. У той час як Верховна Рада свідомо не виносить це рішення на голосування до сесійної зали. Тобто, свідомо бездіє, що свідчить про невиконання парламентом своїх конституційних повноважень.
І це - приклад корупції і тиску на судову систему з боку політиків. Якщо суддя буде домовлятись - питання про його перепризначення теоретично може бути винесене на голосування до сесійної зали. І він встигне стати суддею безстроково і як наслідок зможе зберегти посаду.
Якщо суддя відпрацював 5 років, йому час ставати суддею безстроково, але він не має лоббі в парламенті, його питання може не потрапити до сесійної зали. І в разі прийняття судової реформи в запропонованій членами Конституційної комісії редакції, він залишається без роботи.
***
Втратять від такої «реформи» лише ті, хто чекає на правосуддя – наші громадяни. Які вже і так, не без допомоги політиків, зневірились у судовій системі. Під красивим гаслом «відновимо довіру до судової влади» прихильники змін до Конституції у частині правосуддя лише цю довіру вбивають.
Безумовно, автоматичне звільнення суддів може бути, і, ймовірно, стане предметом розгляду в Європейському суді з прав людини. Далеко не всі «молоді» судді мовчки погодяться із таким ставленням до себе. Адже, повторюсь, вагомої причини, чому доцільно звільнити саме цю категорію суддів, члени Конституційної комісії не надали. Перспектива позитивного вирішення таких справ на користь звільнених у такий спосіб українських суддів є доволі великою.