Підхід Чехії. Коли гроші – не пріоритет
Можливість отримання фінансової вигоди від урану, яким особливо збагачені надра Чеської республіки, можна вважати загально відомою. Вже на початку ХХ століття у всій повноті, це відчула Марія Кюрі-Складовська зі своїм чоловіком. У 1903 році, ці науковці, вивчали феномен радіоактивності. В результаті у 1911 році, Марія Кюрі-Складовська стала першою жінкою, яка отримала Нобелівську премію. Вона першою в світі відкрила хімічні елементи полоній та радій і отримала за це значні кошти. Разом з тим, маловідомим є факт, що у своїх наукових пошуках, вона використовувала збагачені ураном мінерали з місцевості «Jáchumov», яка зараз розташована у Чехії.
Приблизно через пів століття, чеську уранову руду, почали видобувати у промислових масштабах. В результаті, Радянський Союз, який її закуповував отримував уран, необхідний для ядерної зброї, а Чехословакія отримувала фінансову вигоду. Однак, згодом, виявилось, що гроші, це далеко не все, що в результаті видобутку урану отримала Чехія. Вже на при кінці ХХ століття, екоактивісти, разом з урядовцями звернули увагу на екологічні проблеми та шкоду для навколишнього середовища, яку завдає процес видобування уранової руди. Окрім того, експерти підрахували, що насправді весь комплекс урановидобувної промисловості є збитковим для країни. Тому у Чехії в 1994 році було прийнято рішення закрити всі уранові шахти. При цьому, основним аргументом на користь закриття стали саме екологічні питання, адже громадськість та представники влади були одностайними у необхідності збереження та відновленні навколишнього середовища.
Для закриття урановидобувних об’єктів, у Чехії була створена спеціальна державна інституція – «Diamo». Процес закриття був поступовим. Формально, остання уранова шахта що діяла не тільки у Чехії а й у Центральній Європі була закрита у квітні 2017 року. Під час урочистого заходу, на поверхню було піднято останній вагон з урановою рудою. По нинішній час, Diamo чітко виконує плани щодо закриття уранових об’єктів, перетворюючи уранові шахти на парки та сквери. Робота Diamo постійно оцінюється адже на постійній основі ведеться моніторинг стану навколишнього середовища та ґрунтових вод. Завдяки моніторингу відстежується процес відновлення природи та якості підземних вод. Одним з підтверджень ефективності підходів, що втілюються є те, що води у підземних джерелах Чехії набагато чистіше ніж у Кіровоградській області, де продовжується розробка уранових руд. Разом з тим, уряд Чехії та Diamo переймаються не лише відновленням та збереженням екології. Щорічно з державного бюджету витрачаються великі кошти на виплату обов’язкових соціальних та медичних виплат для працівників шахт, які залишились без роботи. Приміром, шахтарі нещодавно повністю закритої шахти в районі Карвіна, лише у форматі соціальної виплати щомісяця отримують 8000 крон, що складає приблизно 10100,00 грн.. Таким чином, чеський екоорієнтований підхід до закриття уранових шахт, доводить свою ефективність. При цьому не лише для відновлення та захисту навколишнього середовища а й для шахтарів, які у минулому працювали у видобувній промисловості.
Підхід України. Коли гроші – пріоритет
Україна, особливо Кіровоградська область, як і Чехія, має доволі серйозні поклади уранових руд. Однак ці надра, поки що не принесли країні та будь-яким науковцям міжнародних премій та особливої фінансової користі. Навпаки, з 2017 року видобуток уранової руди, став серйозним тягарем для країни. Справа у тім, що у 2017 році, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердила методику визначення параметрів ядерного топлива та уранового оксидного концентрату в структурі тарифів на електроенергію. В результаті, видобутий уран суттєво здешевів і його ціна стала значно нижче, ніж собівартість його видобутку.
Однак питання щодо закриття економічно не вигідних уранових шахт для більшості українських урядовців та шахтарів видається зрадою та в жодному разі невиправданим кроком. На абсолютній більшості нарад та робочих зустрічей,присвячених збереженню шахт, жодного разу не піднімались питання щодо негативного впливу від видобутку уранової руди на навколишнє середовище Кіровоградської області. Навіть якщо хтось і пробує висловити думку про можливість закриття урановидобувних об’єктів, то екоорієнтовані аргументи не згадуються. Лише гроші. При цьому шахтарів, що є цілком виправданим, цікавлять гроші, які вони не отримають від втрати роботи, а місцеву владу – гроші, які вони втратять від закриття шахт.
Разом з тим, розуміння того, що закривати шахти все ж таки прийдеться, існує. Однак український підхід дещо відрізняється від чеського. В країні досі відсутній державний документ, який би регламентував процедури закриття. Декілька років тому була здійснена спроба прийняття Державної цільової екологічної програми «Зняття з експлуатації уранових об’єктів на 2020-2024 роки». Однак вже добігає до кінця 2021 рік але такої програми досі не існує. Тому не має і коштів на закриття.
Таким чином в Україні існує ризик продовження практики «традиційного зняття з експлуатації» уранових шахт. Адже у Кіровоградській області вже є «знята з експлуатації» урановидобувна шахта. Так звана Велико Северинівська, яку «законсервували» ще на початку 90-х. Будь-яких серозних заходів по санації об’єкту не було здійснено, на поверхні залишили близько 130 тон відвалів а територія так і залишилась у занедбаному стані. Адже пріоритетом залишаються гроші, яких немає на впровадження цивілізованого підходу до закриття урановидобувних об’єктів.
Чим завершиться уранова історія України поки що не ясно, однак вже на сьогодні зрозуміло, що причин для оптимізму фактично не існує. Адже поки гроші та фінансова вигода будуть переважати над екосвідомістю, чекати на цивілізовані підходи до закриття будь-яких шахт та об’єктів видобутку корисних копалин - не варто…