Приємно, що маємо резонансні приклади дотримання мовного закону не тільки провідними вітчизняними, але й іноземними компаніями. Скажімо, найбільший онлайн-кінотеатр Netflix переклав інтерфейс українською. Тепер за замовчуванням нашим співгромадянам - користувачам цього сервісу - пропонується локалізована версія інтерфейсу сайту.
Відтак, внесок Netflix у розвиток та популяризацію української мови - наочний приклад того, як варто шанувати та утверджувати українську мову як державну. Принагідно зазначу, що український інтерфейс доступний не лише на сайті, а й у мобільних застосунках, соціальних мережах Facebook, Instagram тощо.
Також Netflix запустив дубляж українською своїх нових серіалів. Серед них - «Академія Амбрелла», «Бріджертони», «Сексуальне виховання», «Корона», «Ферзевий гамбіт» тощо.
Для багатьох очевидно, що Netflix демонструє приклад українським медіаресурсам, зокрема, тим онлайн-платформам та телеканалам, які продовжують транслювати серіали російською мовою та відверто ігнорувати права українськомовних громадян, як треба поважати законодавство нашої держави.
І тут проблемною, як на мене, виглядає ситуація з окремими телеканалами. Маючи два роки з моменту набуття чинності Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», щоб підготуватися до належного виконання норми про трансляцію телевізійних серіалів українською, ми фіксуємо зухвале ігнорування та подальші системні порушення.
Принагідно додам, що з 16 липня на адресу секретаріату Уповноваженого надійшли не тільки скарги щодо можливого недотримання мовного законодавства. Нами проведено низку моніторингів, якими підтверджено наявність порушень сімома телеканалами. Серед них - “Інтер”, “Україна”, “Мега”, “СТБ”, “1+1”, “2+2”, “ICTV”. Про це я пишу не вперше.
З моєї ініціативи та відповідно до Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” здійснюються заходи державного контролю щодо згаданих медіа. Проте, очевидно, що наданих законних повноважень мені як Уповноваженому із захисту державної мови недостатньо, щоб припинити свавілля в українському телепросторі.
Виправдовуючи свої порушення, телеканали вдаються до відвертих, як на мене, маніпуляцій. Тож хотів би нагадати про рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2021 року. У ньому зазначено, що будь-які зазіхання на юридичний статус української мови як державної на території України неприпустимі, оскільки порушують конституційний лад держави, загрожують національній безпеці та самому існуванню державності України. Вважаю, що питання забезпечення дотримання мовного закону, яке є ключовим у питанні інформаційної безпеки, - справа загальнодержавного значення.
Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення, зі свого боку, також не повинна обмежуватися лише фіксацією мовних порушень, а зайняти принципову позицію, офіційно розглянувши на своєму засіданні питання про систематичне порушення каналами чинного законодавства, у т. ч., законодавства про кінематографію.
А власники телеканалів, намагаючись продемонструвати круту вдачу та вседозволеність, демонструють корпоративний нігілізм, завдаючи непоправних втрат державній мовній політиці.
Я неодноразово наголошував, що питання систематичного та зухвалого порушення згаданими телевізійними каналами мовного закону - очевидна підстава для його розгляду на окремому засіданні РНБО з метою можливого застосування санкцій.
Про те, що ми системно викорчовуємо коріння пропагандистського засилля та брехні в інформаційному просторі, свідчать проросійські медіа, котрим «пригорає» від лагідної українізації, насправді - від послідовної дерусифікації. Під акорди “русского міра” зчиняють гвалт і перші особи країни-окупанта та їх апологети.
І це не дивно, бо проросійський контент ще досі прогулюється телеканалами України. Пильна увага до них з боку пропагандистів недаремна. Адже телебачення - все ще один із основних та, на жаль, фінансово залежних інструментів впливу на людей, позбавлених інформаційного імунітету. Ознаки когнітивної війни, яку визначили як ключову загрозу як українські, так і світові дослідники, дедалі помітніші.
На додачу до того, що демонстрування фільмів та серіалів російською - це відверте порушення закону, виникає ще одне, не менш важливе питання: які наративи тих фільмів і серіалів, які так трепетно охороняють медіавласники та якими прикриваються телеканали? Можливо, вони, хоч і російською, але про російську військову агресію; про те, що Росія окупувала Донеччину, Луганщину і Крим; про лінгвоцид на окупованих територіях; про бранців Кремля; про тотальну видачу паспортів РФ; про вивіз культурних цінностей, заводів та підприємств; про епідемію пандемії та високу смертність? Таким там і не пахне. Тотальна інформаційна окупація з елементами ностальгії за “совком”, “одним народом, мовою та спільною історією”, видерта з історії радянських підручників та репрезентована в новій обгортці - троянський телекінь сучасності.
Мене дивує така недалекоглядність окремих власників медійних ресурсів. Аргументи і факти на поверхні. Якісний український контент, який спроможні виготовляти медіамагнати, замість прикривати невиконання закону суто гіпотетичним падінням рейтингів чи прибутків, – ось ключ до збільшення поваги й зацікавленості свідомих, просунутих телеглядачів. Це той випадок, коли ментальне та світоглядне підтягуватиме матеріальне і працюватиме на майбутнє.
Тож, враховуючи ситуацію, яка склалася на сьогодні, і, на жаль, на перспективу (кілька телеканалів-порушників вже проанонсували вихід чергових серіалів у наступному році російською мовою) - вважаю за доцільне апелювати до найвищого законодавчого органу нашої держави - Верховної Ради України та її новообраного голови. Обговорення і запровадження народними депутатами України дієвих механізмів покарання згаданих вище порушників стало б дієвим кроком на шляху захисту прав громадян на отримання інформації державною мовою, національної безпеки та інформаційного простору України.
Сподіваюсь, що всім нам вистачить сил дієво захистити закон про мову, наших громадян, а також інформаційний простір.