Першого року контрактної роботи за заході Алжиру «мій» ліцей ще був лише для дівчат, а після відпустки у СРСР, на другий рік це вже був ліцей-мікст (хлопці і дівчата). Третього року на сході Алжиру, куди перевівся, бо там була школа для дітей радянських контрактників, що дозволяло взяти з собою і дочку, і сина, був академічний ліцей технічного спрямування, який у назві носив сліди часів, коли був лише для хлопців. Під час моєї роботи у ньому навчалися вже й дівчата, але тотальна перевага була за хлопцями.
У навчанні фізики та хімії тамтешніх старшокласників мовою колишніх колонізаторів (хоч дівчат чи хлопців окремо, хоч у змішаному варіанті) не було ніяких дискомфортних чи фаворабельних моментів. Натомість, щодня отримував насолоду від роботи з тими старшокласниками, бо всі ліцеїсти/ліцеїстки були вмотивовані до того, щоб навчитися застосовувати теоретичні знання для вирішення різних завдань та проблем, а не просто «ходити до школи».
Досягається така висока мотивація достатньо просто – за формальні знання теорії ніхто ніякі оцінки тамтешнім ліцеїстам споконвіку не ставив.
Оцінюється лише вміння застосувати теоретичні знання у змодельованих ситуаціях під час письмових атестацій, на яких списати неможливо. До того ж повторних атестацій на покращення оцінок не буває не лише у ліцеїстів, а й у студентів тамтешніх університетів і навіть у випадку провальної невдачі: або студент кидаєш навчання як таке, що йому не під силу, або у випадку форс-мажорної природи чекає півроку на нову сесію.
Щоб хто не казав, а оцінки і для учнів, і для студентів завжди мали й, за притомної організації освітньої справи, мають та матимуть вагоме значення.
Не мова про поточні оцінки у ході навчально-тренувальної освітньої діяльності. Йдеться про оцінювання рівня підготовки, досягнутої здобувачем освіти на нормативно визначених етапах навчання. До речі, у системі освіти старшокласників та студентів тих країн не існують поточні фрагментарні домашні завдання, бо для вмотивованих учнів/студентів достатньо їхньої самопідготовки, яка органічно враховує «з чим сьогодні вдома потрібно розібратися, щоб на завтра бути готовим до роботи у класі».
А із телесюжету лишається зробити один висновок - головна привабливість роздільного (хлопці – дівчата) навчання у тім, що здобувачі освіти у ході освітньої діяльності менше відволікаються на несуттєве, для якого у них достатньо часу й поза навчанням.
Адже навіть ліцеїсти при загальних 32 годинах/тиждень мають лише 10 обов’язкових предметів (з них 4 - 5 профільно-поглибленого рівня). Щоправда тамтешня навчальна година – це 55 хвилин, які зазвичай поєднуються у навчальну пару, з гіпотетично можливою 5 хвилинною паузою на передих, що не передбачає виходу з аудиторії.
Крім того, у середу заняття відбуваються лише у першій половині дня, бо друга віддається на вільний графік за особистісними інтересами.
П’ятниця також - лише до обідньої сієсти (перерва у 2 астрономічні години кожного робочого дня), а після обіду проводяться заняття для бажаючих, з числа тих, хто має проблеми у сегменті академічних дисциплін.
І, як зазначалося вище, ніяких обов’язкових поточно-фрагментарних домашніх завдань. Щоправда з кожного профільного предмета є комплексно-тематичні домашні завдання як прообраз тієї атестації, яку учень матиме з предмету. Їх у нього протягом триместру буде від однієї до трьох, у залежності від «статусу» дисципліни у його «серії» (кожен клас має визначену державою свою профільно-освітню програму) – загальноосвітня чи це - профільно-поглиблена дисципліна.
Ось такий, на перший погляд, калейдоскоп у змісті навчання, але у якому чітко проглядає головний закон небес – порядок. При чому цей порядок тримається цільовими засобами, які як забезпечують різноманіття майбутніх спеців для держави в цілому, так і сприяють реалізації особистісних пріоритетів для кожного окремого старшокласника.
Хоч ти - юнак, хоч ти - дівчина.