Коли Інститут світової політики запросив мене до участі в круглому столі «Брекзит: якою має бути стратегія України?» 19 вересня, я подбав про те, щоб до Києва завітали і британські політики. Так склалося, що протягом роботи в бізнесі й у політиці я познайомився з багатьма членами британського істеблішменту. Передусім – зі стовпами консервативного руху. Серед них - Ніл Балфор, внук прем'єр-міністра Британії початку двадцятого століття Артура Балфора, багаторічний депутат Європарламенту та соратник Маргарет Тетчер. Та Ніколас Соамс - внук легендарного Вінстона Черчилля, колишній міністр оборони і міністр сільського господарства Британії.
Це справжні аристократи та світові політичні гуру. Вони пройшли довгий життєвий шлях, працювали на високих посадах у Лондоні. Сьогодні вони важко переживають вихід Великої Британії з Євросоюзу. Але рішення народу не підлягає дискусії. Тому їхнє завдання - допомогти своєму уряду максимально безболісно пройти цей процес.
Виступаючи в Києві, вони дали українцям кілька порад, які цілком збігаються з моїм баченням ситуації.
Перше. Варто розглядати «Брекзит» як процес, який іще не завершився і не ставить крапку на перспективах ЄС. Навіть якщо політичні розбіжності країн всередині Євросоюзу працюватимуть на його дезінтеграцію, він залишиться потужною економічною спільнотою. Додам, що недавнє злиття двох найбільших фінансових центрів - Лондонської і Франкфуртської біржі - доводить, що економічні взаємовигідні зв’язки в Європі будуть лише міцніти.
Друге. Україні не варто прив’язуватися до формального членства в тих чи інших структурах. Приналежність до наднаціональних об’єднань не замінить нам внутрішніх реформ і власного розвитку. Зараз у світі діє новий тренд – посилення позицій своєї держави, відстоювання її інтересів, навіть всупереч міжнародним структурам.
Третє. Україні потрібна сильна економіка з грамотним управлінням і чіткою стратегією дій. Чим сильнішою буде Україна економічно, тим охочіше з нею рахуватимуться у світі. Це те, про що говорять досвідчені британські консерватори. Це те, про що говоримо ми в Аграрій партії України.
Як вплине «Брекзит» на Україну? Певні опосередковані втрати цілком можливі. Британія – це друга економіка Європи після Німеччини, це шостий інвестор в Україну. Минулого року вона дала 8,5 млрд. фунтів до бюджету ЄС. Очевидно, з виходом Британії з ЄС зменшиться фонд допомоги - в тому числі й Україні.
Але це лише тактична пауза. В перспективі перед нами відкриваються нові можливості. За прогнозами, у 2021 році Велика Британія буде першою економікою Європи. Лондонська біржа відіграє особливу роль як орієнтир для української економіки. Тому зараз нам треба зробити все, щоб посилити прямі дипломатичні, політичні й економічні зв’язки з Великою Британією. Її вага в міжнародній спільноті з виходом із ЄС не зменшиться. У підсумку Україна лише виграє, якщо вестиме з Британією прямий діалог, без «зіпсутого телефону» загальноєвропейської бюрократії.
Другий аспект нашої взаємодії – міжнародна безпека. Велика Британія, незалежно від позицій ЄС, завжди була послідовною у підтримці України як самостійної держави. Британці послідовні і в засудженні імперського реваншизму, звідки б він не походив – з Німеччини чи Росії. Тому Туманний Альбіон – джерело стабільної підтримки для молодих демократій, таких як Україна.
Україні варто переймати досвід Великої Британії у різних питаннях - від побудови дієвої системи правосуддя до створення систем оборони і внутрішньої безпеки. А в політиці для нас дуже важливий досвід консерваторів, що починали 180 років тому. Чесність, прозорість, передбачуваність, відповідальність за свої слова. Саме такі риси притаманні британським консерваторам, і їх ми мусимо привнести в українську політику.
Важливо, що такі люди, як Ніколас Соамс і Ніл Балфор, приїжджають в Україну. Це той місток, який допоможе нам у майбутньому. Британці будуть відігравати значну роль у світовій і європейській політиці. І нам важливо мати з ними не лише політичні зв’язки, а й дружні стосунки.
Будуючи сильні відносини з усіма країнами Європи, а не лише з їхнім об’єднанням, Україна буде застрахована від втрат, навіть якщо ЄС перестане існувати як політичний союз. Зараз усе в наших руках.