Люди розуміють економіку
17 грудня було людно. На акцію протесту вийшли аграрії, яких найбільше зачіпали нові податкові зміни. Фактично вони б знищували в Україні скотарство, позбавляли б людей роботи. Перетворювали б господаря у безробітного жебрака.
Найбільше було сільгоспвиробників, фермерів, людей, які працюють на агропідприємствах. Але були також просто підприємці, вчителі, медики, освітяни, представники профспілок. Чому? Відповідь проста. Парламент з подачі Міністра фінансів збиралися ухвалити дві податкові зміни. По-перше, скасувати спеціальний режим ПДВ для аграрного сектору. По-друге, скасувати спрощену систему оподаткування для всіх.
Аргументація була проста. Агросектор — єдиний сегмент економіки, з якого можна було щось ще взяти на фоні тотального падіння економіки. А підприємці, на думку міністра Яресько, це суцільні оптимізатори і ухилянти від податків. Що б ми отримали, якби ці закони прийняли?
Коли пільги зовсім не пільги
Спеціальний режим ПДВ — це навіть не пільга. Це інструмент, який дозволяє аграріям накопичувати кошти для того, щоб сіяти, збирати врожай, годувати худобу і НЕ БЕРУЧИ ЖОДНОЇ КОПІЙКИ у держави конкурувати з європейцями, які мають великі державні дотації та американцями, котрі мають доступ до дешевих кредитів під 3-4 % річних на 20-30 років, на противагу українським 35-40 % на рік-півтора.
Збережені кошти аграрії не забирали собі, а вкладали у виробництво, у соціальну сферу. Розвивали технології, як власні, так і приносили в Україну найсучасніші світові. Тому Україна має перші місця по багатьох експортних позиціях. Тому на полицях магазинів попри постійні кризи у нас поки що є доступні українські продукти. Спецрежим ПДВ — це всього лише компенсація відсутності інших видів підтримки таких, як кредити чи дотації.
Коли питають: “Чому саме агросектору, а не всім іншим?” - відповідь проста - “Без машини, нового дивану, телевізора прожити можна. Без їжі жити неможливо. Аграрії — це продовольча безпека”. Крім цього — вони створюють робочі місця, знімають з держави соціальне навантаження.
Те ж саме стосується підприємців-спрощенців. Це люди, які забезпечують роботою себе і дають роботу іншим.
Про соціальні наслідки нерозумних рішень
Від журналістів перед Верховною радою довелося почути багато запитань на тему, а що ж найбільш критично. Як це вплине на пересічного українця, а не лише аграрія? Мовою цифр, що б означало ухвалення урядових податкових і бюджетних новацій для кожного:
Перше — це втрата цілої галузі, яка годує країну, забезпечує найбільші валютні надходження і формує третину ВВП.
Друге — це різке здорожчання продуктів харчування щонайменше на 45 %. За минулий рік через інфляцію купівельна спроможність українців впала вдвічі. Ми вже на межі бідності. Ці ж “новації” поставили б нас у становище кріпака, готового працювати за їжу.
Третє — це інфляція і знецінення національної валюти щонайменше на 50 %, що робило б українців ще біднішими.
Четверте — це знищення власного тваринництва. Ті умови, які пропонував уряд вдарили б у першу чергу не по великих корпораціях. Вони б втрималися, хоча і їм було б сутужно. В Україні просто стало б невигідно займатися м’ясним тваринництвом. Нам готували долю постачальника зерна для світу, де не було б місця фермерам, сімейним господарствам, а було б лише великотоварне виробництво в інтересах розвинених країн. Але чи є такий шлях перспективним для України?
Про подолання кризи
Україні потрібні гроші. Це факт. Соціальні програми, освіта, медицина — все це потребує видатків. Але як вирішити цю проблему? Є простий механізм, випробуваний у світі.
Прозорі і прості правила оподаткування, котрі стимулюють створення нових підприємств, а вони сплачують більше податків, платять вищі зарплати, підвищують купівельну спроможність суспільства.
Подолання корупції, котра з’їдає сьогодні до 25 % усіх коштів, які обертаються в економіці країни.
Все. Держава створює умови, а людина реалізовує свої таланти з користю для себе, сім’ї, суспільства, країни. Посилення тиску в умовах кризи лише добиває тих, хто вижив.
Аграрїі за реформу, але цивілізовану. У нас є розробки щодо оподаткування аграрного сектору, простих і зрозумілих механізмів, які знищують можливості для корупції. Але ми за збереження національного виробника. За достойну оплату праці. За сильну, незалежну і суверенну Україну, яка неможлива без власної сильної економіки, науки, освічених людей. За це ми сьогодні стояли під Верховною Радою.
Цього разу нас почули! Але парламент і уряд повинен бути контрольований ідеологічними політичними силами і людьми, котрі керуються стратегічними державницькими цілями, а не тимчасовими короткочасними економічними вигодами.