У всьому цивілізованому світі ПДВ є податком на споживання товару (спеціальною ціновою надбавкою), незалежно від того, чи вироблений він у країні споживання, чи ввезений за імпортом. Цим забезпечуються рівні, недискримінаційні умови виробникам товарів. При експорті товарів ПДВ немає (діє так звана нульова ставка): оскільки споживання відбувається в іншій країні – право на оподаткування має країна, в яку товар ввозиться.
Українські «винахідники» вчора активно бігали по залу та проштовхували свою «ПДВ-шну схему» - так звані магазини безмитної торгівлі, що працюють не при виїзді, а при в’їзді в Україну. Причому йдеться не лише про аеропорти. Бо до повітряного додається ще водний та залізничний транспорт комерційного призначення, що експлуатується резидентами.
Очевидно, тут мало сказати, що таке оподаткування суперечить природі цього податку. Важливіше інше. На митній території України починають діяти два режими оподаткування. Імпортні товари надходять в Україну до цих магазинів без ПДВ. Такі ж самі українські на території України продаються з ПДВ. Ну чим не «турбота» про українського виробника? Але й із суто українськими товарами не все однозначно. Бо один і той же товар на митній території продається з ПДВ, а інший у магазинах безмитної торгівлі – без (з нульовою ставкою). «Хороший бізнес», коли тільки з причин різних податкових режимів ціна відрізнятиметься на 20%. Для чого якісь там закордонні офшори. «Схемщики» хочуть творити їх тут, на нашій землі. Ну і що з того, що таке оподаткування суперечить директивам ЄС, зобов’язання по дотриманню яких Україна взяла в угоді про асоціацію?
Радий тому, що здоровий глузд у цьому випадку взяв верх. Законопроект підтримали 173 депутати, а за повторне перше читання проголосували 183. «Новаторська» податкова ідея «схемщиків» відхилена.