Сьогодні ситуація якісно змінилася. Населення планети все більше зростає. Тому без кардинальних змін в системі землеробства голод на планеті - лише питання часу. При цих невтішних прогнозах стан справ в сільському господарстві України і його перспективи - фактично єдине, що підтримує національну гордість за свою країну навіть в час війни. Сьогодні ми збираємо приблизно 53-57 мільйонів тонн зернових та зернобобових культур без Донецької й Луганської областей. Зазначимо, що при сталому фінансуванні сільського господарства при мобілізації ресурсів нації навіть без зовнішніх інвестицій ми можемо спокійно збирати понад 100-110 млн. тонн зернових і стати найбільшим експортером пшениці у світі. За пару десятків років не нафта чи газ будуть визначати могутність країни, а володіння продовольчими ресурсами й можливість виробляти їх більше, ніж споживати в перспективі.
Унікальність нашої країни полягає саме у феноменальному поєднанні унікального аграрного потенціалу та високої науки, космічних технологій та високоякісного машинобудівного потенціалу.
Читайте такжеСельское хозяйство - триггер национальной экономики для выхода Украины из экономического кризиса
Однак, розвиток вітчизняного агросектору має відбуватися у двох напрямках. Це максимальна інтенсифікація сільгоспвиробництва на основі найкращих досягнень сучасної науки, культури землеробства, якісного насінневого матеріалу тощо та розвиток екоземлеробства. Сьогодні найкраща середня врожайність зернових - 40-42 центнерів з гектару (Полтавська обл.), а звичайна до 30 ц/га. У той же час в Голандії, де немає жодного гектара чорноземів, понад 70-75 ц/га!
Тобто резерви феноменальні. Навіть без зовнішніх інвестицій при мінімальній підтримці держави та лише за рахунок культури землеробства ми можемо мати щорічний врожай зернових 110-120 млн. тонн проти теперішніх 55 млн. тонн. Наприклад, Бразилія ще двадцять років тому на 40 млн. гектарів орних земель збирала 50 млн. тонн зернових, тепер на тих самих землях - понад 170 млн. тонн!
Тому серед бразильських олігархів перші місця по багатству займають саме аграрії, а самі «бідні» - це металурги, а у нас усе навпаки. Але виростити добрий врожай - півсправи. Відомо, що для виробництва 1 кг м'яса необхідно витратити 3 кг зерна. Сьогодні ми експортуємо приблизно 30 млн. тонн зерна й завозимо десь 1 млн. тонн м'яса! Тобто необхідно налагодити виробництво готової продукції – м'яса, ковбас, консервів тощо. А це робочі місця, зарплати, податки й соціальні відрахування. Окремо стоїть питання екоземлеробства. Хоча врожайність екокультур і менша за звичайну, але й ціна на екопродукти в кілька (а то й у десятки!) разів вища. Потрібен здоровий баланс виробництва, який дасть для країни й аграріїв максимальний прибуток. З огляду на інтеграцію в Євросоюз, який є найбільшим споживачем у світі екопродуктів, ця тема надзвичайно актуальна.
Читайте такжеУкраинский экспорт дешевеет на мировых рынках, - UniCredit Bank
Сьогодні інвестиції потрібні не тільки в аграрний сектор. Для України взагалі потрібен новий «план Маршала», по якому відбудовувалася зруйнована ІІ-ю світовою війною повоєнна Європа. З нашого держбюджету в приблизно 50 млрд.$ більшу частину необхідно спрямувати на три принципових речі. Це медицина, освіта й розвиток інфраструктури, в основному доріг. А розбудову аграрного сектору та промисловості здійснювати за рахунок зовнішніх інвестицій, причому залишити приватному капіталу й особливо малому бізнесу право на власний вільний розвиток. Держава повинна зосередити головну увагу на здійсненні великих проектів в агросекторі та промисловості за рахунок значних зовнішніх інвестицій. Прибутки від таких проектів слід очікувати через 3-4 роки, але вже на початковому етапі їх здійснення - це робочі місця, податки, купівля обладання вітчизняного виробництва тощо. Тобто, вже на початковому етапі інвестиції дають «віддачу» до держбюджету та всієї країни.
Читайте такжеФранция осенью примет украинский инвестиционный саммит
Взагалі аграрний сектор – локомотив вітчизняної економіки, який здатен за кілька років вивести країну на передові рубежі світового розвитку. І від нас з вами та політичної волі керівництва держави залежить, яким шляхом ми підемо…