Турборежим підготовки відповідних законопроектів не забезпечив їх належної якості як в частині встановлення екологічних обмежень, прозорого механізму надання дозволів на освоєння бурштиноносних ділянок, так і в частині обов’язковості проведення рекультивації земель, порушених у зв’язку з видобутком бурштину.
Зокрема у законопроекті №2240 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо урегулювання питання видобутку бурштину», який вже проголосований у першому читанні, відсутня норма, яка визначала б обов’язковість проведення процедури оцінки впливу на довкілля, що суперечить здоровому глузду з огляду на високий рівень негативного впливу на природні екосистеми, який має місце при нелегальному видобутку бурштину, особливо у Рівненській області.
Без належної оцінки впливу на довкілля «легальний» видобуток бурштину може поступово перетворитися у джерело подальшої руйнації агро- та лісоландшафтів і звузити ареал розвитку сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які виступають базовими ланками соціально-економічного розвитку поліських областей, що в середньо- та довгостроковій перспективі матиме надзвичайно деструктивні наслідки для розвитку названих регіонів.
Також у законопроекті №2240 випали з поля зору лісові землі, які фактично виступають основним полігоном незаконного видобутку бурштину і де робота помпових установок руйнує природно-ресурсну основу відновлення лісів. Враховуючи те, що землі лісового фонду передані у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам, у законопроекті варто було б визначити права та повноваження постійних лісокористувачів (державних лісогосподарських підприємств) в частині здійснення контролю за використанням лісових земель бурштиновидобувними підприємствами.
Вузьким місцем у законопроекті №2240 є також те, що він не містить правових норм, які прямо зобов’язують бурштиновидобувні підприємства проводити рекультивацію земель, на яких мав місце видобуток бурштину. Також даний законопроект не встановлює чітких вимог щодо формування бурштиновидобувними підприємствами відповідної техніко-технологічної бази видобутку бурштину, яка забезпечуватиме дотримання екологічних та геологічних умов видобутку і упереджувати руйнацію біогеоценозів.
Критично також варто оцінювати законопроект №2241 «Про внесення змін до статті 252 Податкового кодексу України щодо упорядкування розміру ставки рентної плати за користування надрами для видобування бурштину», яким пропонується знизити ставку рентної плати за користування надрами для видобутку бурштину з 25% до 15% від вартості товарної продукції гірничого підприємства.
Таке суттєве зменшення ставки рентної плати однозначно зменшить надходження бурштинової ренти як до державного, так і до місцевих бюджетів. Водночас ніхто не гарантує, що бурштиновидобувні підприємства не будуть «закопувати прибутки» через цілеспрямоване роздування окремих складових матеріальних витрат і відповідно держбюджет не доотримуватиме надходжень, пов’язаних з адмініструванням податку на прибуток підприємств.
Зрештою зменшення ставок рентної плати за користування надрами для видобутку бурштину означає наступне: бурштинова рента більшою мірою буде осідати у власників бурштиновидобувних підприємств, а не перерозподілятиметься на користь фінансових фондів держави та територіальних громад.