ГлавнаяБлогиБлог Віктора Круглова

Дослідження PISA: ранні пташки зверху, а пізні — у середині списку

Вже багато років українці тримаються одного й того ж тренду: лаятися. Тільки но ми потрапили до міжнародного освітнього рейтингу, відразу почалися обгорювання в ЗМІ про те, що наші діти погано читають і не вміють рахувати. Правда у тому, що 36% українських підлітків не досягли базового рівня з математичної грамотності, а близько 26% не мають базового рівня читацької грамотності. Але ця статистика не дає підстави робити остаточних висновків, є інші чинники.

Що таке PISA і як вона проводилася?

 PISA — Program for International Student Assessment (Програма міжнародного оцінювання учнів). Її мета — визначити тенденції в результатах різних освітніх програм та чинники, що впливають на навчальні досягнення учнів. У тестуванні PISA беруть участь школярі від 15 років. Саме в цьому віці підлітки майже всіх країн світу закінчують обов’язковий цикл навчання у школі. PISA не перевіряє, чи засвоїли учні зміст освітньої програми, а оцінює, наскільки вони здатні використовувати здобуті знання, уміння та навички в реальному житті. Це дослідження показує слабкі та сильні сторони освітньої системи. Тестування школярів проводили минулого року серед 600 тисяч підлітків з 79 країн. В Україні опитали майже 6 тис. учнів у 250 закладах освіти.

Хто найкращий у світі?

У загальному рейтингу Україна знаходиться в середині списку, випереджаючи Туреччину, Чехію, Грецію, Чилі. Звичайно, хотілося б, щоб ми були хоча б у першій десятці. Але ж давайте подивимося хто очолює рейтинг: країни, які довго й цілеспрямовано працювали над покращенням освіти. Найкращі результати отримують азіатські шкільні системи такі як Китай та Сінгапур, а Естонія та Фінляндія — одні з найвищих серед європейських країн. Китай займає перше місце серед усіх предметів. З Північної Америки - Канада знаходиться на шостому місці. Польша - на десятому. Тепер згадаймо, що Естонія з 1991 року фокусується на якості освіті, а у Фінляндії вже 40 років навчання є пріоритетом у внутрішній політиці. Сінгапур щорічно витрачає 100 мільйонів, які інвестуються на дослідження нових методик у галузі освіти. Росія знаходиться на вісім сходинок вище України, враховуючи те, що реформування освіти у східного сусіда почалося набагато раніше, ніж у нас.

Своїми очима бачив натовп дітей на книжковій виставці в Монреалі, а в Польші - книга обов'язковий подарунок на День Святого Миколая замість солодощів. Чи не через таке ставлення до книги й результати дослідження? Успіх того ж Сингапуру полягає не в результаті PIZA, а у тяжкій праці, завзятості й самопожертві кількох поколінь освітян.

Перший крок зроблено: Україна вперше взяла участь у порівняльних дослідженнях. Тепер ми розуміємо, на якій позиції знаходимось. Скаржитися — простий вихід, але безрезультативний. Є інший, більш ефективний: переймати досвід найкращих.

Гарна новина в тому, що в Міністерстві освіти і науки вже відреагували та планують наступний 2020-2021 навчальний рік оголосити Роком математики в Україні. Також хочуть розробити план заходів, які стимулюватимуть розвиток точних наук в Україні. Прикро тільки, що порівняльне дослідження PISA не стало вельми цікавим для суспільства. Адже важливо зрозуміти, що покращувати освіту повинні не тільки реформатори та політики, а кожен, хто причетний до освітнього процесу. І нам всім треба ставити цілі не на найближче майбутнє. Роботи, насправді, на багато років вперед.

Рейтинг PISA — це не вирок, це можливість зрозуміти, на кого рівнятися.

Що освітяни можуть зробити вже зараз, аби діти були здатні застосовувати свої знання для вирішення життєвих проблем?

1. Навчати менше, навчатися більше. Якщо вчителі викладатимуть менше, але краще, учні будуть навчатися більше й краще.

2. Викладати не предмет, а модель життя та стосунків. STEM-освіта та інтегровані уроки надають таку можливість. У школі Ранок, наприклад, нещодавно ввели STEM-урок, на якому діти вивчають природничі науки, технології та фізичні закони на практиці, потім аналізують, спираючись на різні наукові аспекти.

3. Кожна школа — це частина суспільства, і кожна школа важлива. Якщо в ній навчаються діти з високими показниками успішності — це важлива школа, бо вона виховує майбутніх лідерів. Якщо в ній навчаються учні з низькими показниками успішності — це теж важлива школа, бо вона дає надію учням. Треба зрозуміти, що кожна школа — хороша школа.

4. Вводити прикладне навчання. У бізнесі, машинобудуванні, журналістиці, дизайні застосовуються прикладні знання. Тому дуже важливо поєднувати знання, засвоєні у школі, з реальним станом суспільства й промисловості.

5. Позитивність у навчанні. Позитивні емоції допомагають навчатися. А щоб учні відчували себе на позитиві, треба вчити емоційному інтелекту. Педагоги повинні допомагати дитині в усьому: усвідомлювати й розуміти себе; розпізнавати й керувати різними емоціями, зокрема у важких ситуаціях; мотивувати себе й брати відповідальність; проявляти емпатію; будувати міцні взаємини.

Успіху можна досягти тільки колаборацією та співробітництвом громадських організацій, бізнесу, навчальних видавництв, освітніх установ, батьків, вчителів та регулятора – МОН України.

Віктор Круглов Віктор Круглов , Генеральний директор видавництва «Ранок»
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram