Від тамтешніх олігархів і регіоналів допомоги не буде, це вже очевидно! З усього видно, що з ними не змогли домовитись, хоча публічно оголошувалось про зворотнє. Тому вони воліють жити не в новій демократичній Україні, а здатися у полон Путіну з надією продовжити там царювати за старими правилами.
Натомість центральна влада пасивно спостерігає за тим, як Луганськ і Донецьк поступово «відходять» від України. Складається враження, що кимось ухвалено рішення пустити ситуацію на самоплив і будь-як-буде.
Водночас, йдеться, як і у випадку з Кримом, про значно масштабніші речі. З появою «зелених чоловічків» на вулицях Сімферополя одразу стало зрозумілим, що Путін націлився на значно більше, як до речі й підтвердили події на Півдні та Сході країни. Так і в цьому разі, про жодні локальні акції не йдеться. Після Донбасу буде Одеса чи Миколаїв. Далі Харків, Запоріжжя тощо.
Таким чином ситуація в Україні, перефразовуючи відомий вислів, виглядає таким чином, - «велика Україна, а відступати нікуди, - позаду Київ». Втрата Донбасу реально може призвести до окупації всієї або принаймні більшої частини території України.
То що ж робити? Сценаріїв по суті два:
Перший.
Повернути ситуацію в Луганській та Донецькій області в конституційне русло.
Для цього слід вжити наступних заходів:
1) Негайно ввести там надзвичайний стан.
2) Використати всі можливості Закону України «Про органи самоорганізації населення» задля залучення місцевого населення до заходів з нормалізації ситуації.
3) Ухвалити Закон про місцевий референдум.
4) Ухвалити Постанову Верховної Ради України з визначенням конкретного переліку рішень по нормалізації ситуації зокрема з визначенням термінів проведення референдуму щодо надання російській мові статусу державної та децентралізації, створення вільних економічних зон тощо.
5) Зібрати всіх олігархів за круглим столом з метою вироблення спільного бачення подальших шляхів розвитку східного регіону.
6) Звернутися до Російської федерації з пропозицією провести переговори щодо нормалізації відносин та відновлення міжрегіонального співробітництва.
Реалізувати цей сценарій не просто, проте шанси на його успішність сьогодні ще є.
Якщо ж політичної волі і відповідальності перед Українською державою не вистачає, тоді необхідно задіювати План "Б".
Суть його наступна:
1) Негайно вивести з Донеччини та Луганщини збройні сили України, прикордонників, нацгвардію та інші силові підрозділи разом з технікою та озброєнням.
2) Створити на адміністративному кордоні з цими областями повноцінну лінію оборони.
3) Припинити фінансування з державного бюджету всіх цільових програм та заморозити дотації.
4) Звернутися до ООН з проханням терміново ввести в Україну миротворчі війська, визнавши неспроможність контролювати ситуацію.
5) Звернутися до НАТО та всіх його держав-членів з проханням негайно ввести свої війська на територію України для проведення спільних навчань.
6) Оголосити повну мобілізацію в Україні.
7) Невідкладно зняти недоторканість з депутатів, які підозрюються в організації масових заворушень на Сході.
8) Арештувати по всій території України активи донецьких та луганських олігархів.
9) Терміново повернути на дипломатичну службу професіоналів, здатних вести проговори з партнерами України (ВТС, військове співробітництво, політичні заходи) та з Росією (стримування агресії), а також виділити достатнє фінансування для нормальної діяльності!
Перший варіант вже треба було давно задіяти, адже ще пару днів зволікань і вже буде пізно. Пасивно спостерігати як поступово, але цілеспрямовано, російські ГРУшники за допомогою місцевих злочинців та одурманених пропагандою маргіналів окуповують без жодного спротиву дві області України - це державна зрада!
Не можете йти по цьому варіанту, принаймні задійте План "Б", але дійте! Інакше втратимо не лише Донбас, а й ще як мінімум 6-7 південних і східних областей, а можливо й Київ... У ситуації з Кримом ще якось можна було виправдовуватись незнанням, нерозумінням, розвалом міліції тощо. Зараз виправдовувань вже не залишилось.
Відсутність будь-яких рішень – ознака наміру злити Донбас, адже Путін реалізовує операцію «Крим -2» і зупинятись не планує.
Для довідки:
1) Надзвичайний стан, згідно з діючим законом вводиться Указом Президента який невідкладно затверджує ВРУ. Що чи хто утримує в.о.Глави держави О.Турчинова?
2) Лише РБ ООН приймає рішення про введення миротворчих військ. Проте Україна досі ще з цього питання ОФІЦІЙНО не зверталася до ООН. Чому не звертаємось, невже не зрозуміло, що це шанс... навіть з урахуванням високої вірогідності вето Москви!?
3) Дипломатична служба України, згідно з Постановою КМУ від 7 квітня ц.р., скорочується на понад 60 осіб (стає всього 600 разом з водіями і прибиральницями в МЗС України). При цьому жодного фахового дипломата, яких вижили в часи Грищенка-Кожари не повернуто. Шкідництво чи недоумство?