З одного боку, цікава ідея, зокрема з огляду на те, що її ініціатором є сам Глава США. Проте придивившись про що йдеться, можна одразу прийти до висновку, що насправді шкурка виченки не вартує.
По-перше, - не в місці проведення переговорів ключ до успіху, а в політичній волі сторін конфлікту до його розв"язання. Як мінімум в однієї сторони - Росії - цієї політичної волі поки що не проглядається. Там вибори на носі, заведена пропагандистами публіка і кіпа внутрішніх проблем. Так що не на часі. Принаймні поки що так точно. А провокативні ідеї на кшалт «повернення Україні кораблів», вкрадених у неї при анексії Криму і Севастополя - то виключно для відволікання уваги власної, української та міжнародної громадськості.
По-друге, - в становищі сторін конфлікту, - міжнародному, соціально-економічному, бюджетно-фінансовому, ресурсному і воєнному. Ресурси не вичерпано, військової поразки, яка призвела до капітуляції збройних сил чи не можливості вести воєнні дії, ніхто не зазнав, тиск міжнародної спільноти на агресора досі не достатній. Тому домовлятися про мир ще не всі готові, зокрема Путінська Росія так точно.
А по-третє, - в складі учасників переговорів та їхньому порядку денному. По складу, як видається, варто нарешті добитися повноцінної участі США! Це своєрідний a must, бо без цієї країни жоден конфлікт в сучасному світі справедливо не врегулювати. А крім того, слід залучити також ЄС, Туреччину і можливо Китай. Адже це три гравці регіональні і глобальні гравці, до яких не рівно дихає особисто Президент Путін, які насправді архіважливі для всієї Росії, тому потенційно можуть вплинути на її позицію і сприяти досягненню реалізабельних домовленостей.
А над порядком денним треба серйозно думати.
Програма максимум - широкомасштабна міжнародна конференція з виходом на нову систему безпеки в Європі, Гаазький трибунал аd hoc, зону вільної торгівлі від Ліссабону до Владивостоку тощо.
Програма мінімум, - виведення російських військ, найманців, техніки тощо з Донбасу, реінтеграція ОРДЛО в конституційне поле України, вибори і все решта з винесенням за дужки питання Криму і Севастополя.
Так що цього разу «в молоко». Проте сам факт оприлюднення ідеї позитивний. Він свідчить про те, що міжнародна спільнота вже вагітна новим мисленням щодо того, як все таки ввести Росію в цивілізовані рамки співіснування з тими, кого її пропаганда призначила ключовими ворогами білокам‘яної.