Меншу цікавість до перебігу виборів проявляє Угорщина і це не дивно, адже масштаби і геополітичні цілі цієї європейської країни в десятки разів скромніші, як і важелі для їх реалізації.
Щодо Польщі та Румунії, то на даний момент інтерес цих країни зводиться до спостереження за виборчим процесом, але без розстановки певних цілей чи пріоритетів. Окремою є позиція і Білорусії, яка сама опинилась на грані великого поглинання і в даний момент не може собі дозволити будь-яких серйозних кроків на зовнішньополітичній арені – Мінську зараз не до цього. Але про все по порядку:
Російська Федерація. Гра проти всіх і не на користь собі
Подорож Юрія Бойка та Віктора Медведчука в Москву напередодні виборів хоч і стала серйозною темою для розмов, але нічого нового не ознаменувала. Обидві персони і до того були відомі своєю активною прокремлівською позицією, а отже їх візит тільки ще раз правильно маркував політичні орієнтири уподобання цих політиків і дав сигнал електорату до незмінності їх курсу в подальшому. Навряд-чи це зможе вплинути на рейтинги кандидата Бойка, адже, власне, сама Москва зробила всім проросійським силам ведмежу послугу ще в 2014-у році, залишивши більшу частину орієнтованого на Кремль електорату за лінією розмежування на Донбасі та в Криму. Відсутність очікуваного прихильниками російської експансії економічного дива на окупованих територіях розвіяла міф про міцність позицій Москви та її всесильність на світовій арені. Ідеологія – це, звісно, важлива річ, але звичайні побутові моменти зводять її нанівець. В даній ситуації росіянам доводиться нелегко. Знайти єдиного кандидата, який би зміг розвернути курс країни на «довоєнні» 180 градусів так і не вдалось. Ні відносно новий в політиці Євген Мураєв, ні значно досвідченіший Олександр Вілкул, ні той же Юрій Бойко – жоден поки не має суттєвого електорального поля, на якому б могли зрости плоди московських політтехнологів. От і доводиться задовольнятись дрібними пакостями, на зразок візиту, який відбувся нещодавно.
Більш пріоритетним для проросійських сил буде бій за місця в українському парламенті – по-суті це єдиний шанс Москви на повернення хоч якихось важелів впливу, які допоможуть кремлівському режиму тиснути на Київ. Тому участь прокремлівських кандидатів у президентських перегонах - це тренування напередодні битви за місяця в парламенті.
Читайте такжеГорбулин спрогнозировал беспрецедентное вмешательство России украинские выборы-2019
Угорщина. Маленька область для колись великої корони
Сьогодні Угорщина мовчки і досить толерантно спостерігає за перебігом виборчої кампанії – це не її формат і не її інтерес. Значно більше цікавиться Будапешт місцевими виборами, ну і частково виборами до Верховної Ради. Саме з парламентською кампанією можна пов’язати нещодавні заяви та судовий позов лідера КМКС Василя Брензовича проти Центральної виборчої комісії України, у зв’язку з небажанням останньої утворити угорський виборчий округ на Закарпатті.
Зрозуміло, що це не перша і далеко не остання спроба орієнтованих на Угорщину політиків змінити розклад сил в найзахіднішій області, точніше послідовне продовження давно сформованої доктрини.
Сказати вже сьогодні, чи дадуть ці спроби бажаний результат, і чи вдасться Будапешту посилити свої політичні позиції в Закарпатті, ще поки важко. Надто багато змін чекають на Україну найближчим часом і від курсу, який визначиться в нашій країні після оголошення результатів президентських виборів, залежатиме і ставлення наших сусідів та методи реалізації їх інтересів в нашій країні.
Читайте такжеКак венгерским дипломатам "промывают мозги" антиукраинской пропагандой
Білорусія. Гра на лаві запасних
Незважаючи на тісні братські обійми російської політичної еліти, Мінськ завжди намагався вести свою лінію, яка не завжди ототожнювалась з інтересами Кремля. Цього року масштаб «братських» обіймів виявися аж надто травматичним для білоруської політичної верхівки і мало не позбавив її права на власні ініціативи. Тим не менше, Білорусія залишається в грі, правда, поки тільки на лаві запасних, спостерігаючи за подіями в Україні ззовні і не маючи можливості, ну і будь-яких важелів впливати на них зсередини – вистачає своїх проблем.
Читайте такжеУкраина-Беларусь: на кого ставит Лукашенко на украинских выборах
Все в наших руках
Якими б не було бажання зовнішніх гравців вплинути на результати виборів в Україні і таким чином сформувати нашу подальшу долю – ми єдині кінцеві бенефіціари українського майбутнього і тільки від українського виборця залежить шлях, по якому рухатиметься наша держава. Історію творимо ми!