У США регулювання банкрутства фізичної особи є складовою частиною Федерального кодексу про банкрутство США від 1 жовтня 1979 р. Процедура банкрутства здійснюється федеральними судами. На відміну від європейських країн для США не характерне широке застосування досудових процедур врегулювання повернення боргів при неплатоспроможності боржника – фізичної особи, тому процедура банкрутства набула там безпрецедентно масового характеру. Враховуючи, що боржник може використати процедуру фінансової реабілітації один раз на сім років, упродовж 2005–2011 рр. через неї, наприклад, пройшло 8,3 млн. осіб або 2,3% населення країни.
У Німеччині закон про банкрутство юридичних і фізичних осіб діє з січня 1994 р. Офіційний процес визнання фізичної особи банкрутом є більш привабливим для боржників, аніж довготривала строком до 30 років процедура виконавчого провадження (термін давності за борговими зобов’язаннями у Німеччині). Процедура банкрутства у Німеччині, як і в більшості інших розвинених країн, також набула масового характеру. У кризовий 2009 р. за власною ініціативою подали заяву про визнання їх банкрутами понад 3 млн. громадян. Нині вони проходять період "правильної поведінки".
Великобританію у питанні банкрутства фізичних осіб визнати однією із найгуманніших, оскільки британський боржник наділений правом отримувати нові кредити. Ця норма англійського законодавства контрастує із положенням законодавства США, де боржник не може брати кредити без згоди суду.
У Франції діє Споживчий кодекс, основним завданням якого є законодавче вирішення проблем надмірної заборгованості фізичних осіб. Положення кодексу застосовуються до добросовісних боржників, які не в змозі виплатити власні борги. Передбачено й позасудове врегулювання спору, але це в першу чергу залежить від самої процедури врегулювання неплатоспроможності, що застосовується. Також складається відповідний план врегулювання заборгованості, максимальний строк якого складає 10 років (зазвичай це 5 років), при цьому можливе часткове або повне списання боргу. Прізвища боржників записуються до Національної бази порушень з виплати кредитів.
Загалом у США та Канаді підхід є більш сприятливим для споживачів, в той час як у європейських країнах регулювання неплатоспроможності надає перевагу правам кредитора, дозволяючи задовольняти більшу частку позовів на його користь, часто шляхом суворіших правил та довшого періоду добросовісної поведінки для споживачів.
В Україні процедура банкрутства фізичної особи досі непередбачена законодавством. Як наслідок, громадяни, що мають заборгованість, повинні її виплачувати попри всі життєві негаразди, а після смерті боржника цей обов’язок перекладається на його родичів. Все це призводить до того, що в період з 2012 по 2015 роки підлягали стягненню органами ДВС борги на суму понад 67 млрд. грн., з яких на початок 2015 року було стягнуто тільки 1,67 млрд. гривень, що становить лише 2,46 %.
Для того, аби врегулювати це питання на законодавчому рівні, нами був розроблений і зареєстрований у Верховній Раді законопроект №2353а «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом», що вже схвалений профільним комітетом і рекомендований до розгляду у сесійній залі. Цей документ має стати основним для регулювання відносин, пов’язаних з нездатністю фізичної особи виконати свої зобов’язання.