Допомогу пораненим Вадим Козловський надає спільно з групою військових медиків: хірург, анестезіолог, операційна медсестра і анестезист. «Місцевими я займаюся сам. Тут нема свого хірурга», – сказав Вадим. Асистує йому місцевий травматолог.
На його думку, за увагою, яка зараз прикута до Авдіївки, не зовсім справедливо забувають інші ділянки фронту: «Не сперечаюся, там важко. Але у нас під Новозванівкою в трьох кілометрах від Попасної теж щодня бої. Кожну ніч привозили до п’яти поранених. Були черепні поранення, поранення нирки, кінцівок, стегнової артерії. Бронхіти й пневмонії я навіть не рахую».
У одного з бійців було поранення в голову, а також поранення в ногу з пошкодженням стегнової артерії. Його привезли з трьома джгутами. «Вдалося спершу накласти затискачі, а далі вшили протез на артерію. Хлопець був евакуйований. Ногу вдалося зберегти, хоча операція тривала шість годин», – розповів хірург.
Сама Попасна теж у зоні досяжності ворога. У вівторок, 21 лютого, вдень біля поліклінічного відділення лікарні поруч з автобусною зупинкою вибухнула протитанкова керована ракета. На зупинці в цей час стояли працівники лікарні. «ПТКР призначена проти броні – у неї кумулятивний струмінь, немає осколків. Тому нема постраждалих, – пояснює лікар. – А якби була міна чи граната з РПГ, була б біда».
Що стосується цивільних пацієнтів хірурга, то раніше їх везли з Попасної за 60 км до Лисичанська. «Тут немає ургентної служби, а з нашим приїздом хворих почали оперувати і лікувати тут, на місці. Люди задоволені. Приходили на консультації й ті, хто у мене лікувався в серпні – працює «сарафанне» радіо», – каже Вадим.
Вадим Козловський приїхав на ротацію в Попасну вже вдруге. Минулого разу він працював тут у серпні минулого року разом з професором Олександром Ткаченком з Одеси. А вперше на ротацію з ПДМШ він поїхав у травні 2016 р. до Новоайдару. Ще за ту першу місію Козловський має статус учасника війни. «Але не за це їду. Хоч іноді мені так вдома кажуть», – зауважив він. Мотивацію для своєї волонтерської діяльності Вадим бачить насамперед у своєму вихованні за принципом: «Можеш – роби». Є й особистий мотив: у Дебальцевому загинув родич його дружини з Чигирина, який був у добробаті.
«А ще я бачив кого брали по мобілізації – пацанів, які автомата не бачили. Просився добровольцем – не взяли, бо маю інвалідність після інсульту. Потім дізнався про ПДМШ, і тут ніхто не ставив зайвих запитань. Можеш – роби», – розповів Вадим.
Він також звернув увагу на недоліки комплектування медичного персоналу в українському війську: «Іноді навіть військових медиків присилають не за профілем. Був тут і гінеколог, і гнійний хірург. А я проходив курси з тактичної медицини в «Білих беретах» в Тернополі у Віктора Шацкіх і трохи краще знаю, як надавати допомогу пораненим. Тому іноді я тут найбільший спеціаліст. Тож бачу, що я тут потрібний».
За словами Вадима, до Попасної приїжджають і інші медики ПДМШ, а також інші волонтери: «Багато приїздить волонтерів. Фінансово і ліками допомогли мої земляки зі Сміли, були волонтери з Чернігова, Києва».
Цієї неділі закінчується чергова ротація ПДМШ. На жаль, схоже, що не остання.