Таким вступом починається висновок:«Реабілітація учасників АТО, які втратили функціональні можливості кінцівок, є складною проблемою. Для їх повернення до повноцінного життя державою гарантовано право, зокрема, протезування за кордоном виробами підвищеної функціональності за технологіями виготовлення, які відсутні в Україні. На цю мету у Державному бюджеті України на 2014-2015 роки за загальним фондом передбачалося 7000 тис. грн і 150000 тис. грн відповідно.
За 10 місяців 2015 року із передбачених на цей рік бюджетних призначень використано лише 6,6 млн грн, або 4,4 відсотка. Водночас на сьогодні нагальним питанням залишається застосування нових технологій протезування в Україні, що сприятиме розвитку вітчизняної протезної галузі та забезпечить раціональне витрачання бюджетних коштів.
Незадовільне використання бюджетних коштів за цим напрямом в умовах обмежених фінансових ресурсів держави, а також встановлення причин та факторів, які стримують освоєння коштів державного бюджету на забезпечення учасників АТО протезуванням виробами підвищеної функціональності за технологіями, які відсутні в Україні, визначають актуальність дослідження цієї теми.“
Вже цікаво, правда?
Ефективність використання бюджетних коштів на рівні 4,4% Рахункова палата визнає, що потрібно розвивати технології саме в Україні. Але чомусь коли ми пропонуємо навчання новим технологіям і готові відкрито подавати бюджет проекту, керівництво МСП та Державної служби у справах ветеранів не хочуть допомагати в реалізації обміну досвідом, і навіть більше – називають нас агентами американського уряду. Нагадаю, що за весь час війни, Мінсоцполітики не організувало жодного обміну досвідом з іноземцями, не провело аудит протезної галузі і не розробило план її розвитку. Але читаємо далі, можливо, все не так погано?
“Порядком No 518 та іншими нормативними актами не визначено умови пошуку та вибору закордонних надавачів спеціалізованої допомоги, порівняння цих пропозицій між собою та з можливостями вітчизняних фахівців, що створює умови для неефективного використання бюджетних коштів”
Що це значить? А те що у служби ветеранів є аж два постачальника, які беруть всі замовлення і нових не шукають. Невже у всьому світі є лише два протезних підприємства, з якими можна працювати? Чи причина в іншому?
Далі мова йде безпосередньо про комісію, що приймає рішення по протезуванню закордоном і персонально про першого заступника міністра Шевченко В. В.:
“її новий склад, затверджений Головою Комісії – Першим заступником Міністра соціальної політики Шевченком В.В. 21.07.2015, включав чотирьох із 15 осіб, які одночасно є членами Експертної групи Служби АТО. Це може нести ризики впливу на об’єктивність прийняття рішень”
Ще можу зазначити, що до складу експертної групи входять… протезисти! В тому числі, представники тих фірм, які беруть замовлення. А от Мінсоцполітики такі відкриті, що в цьому ніякого конфлікту інтересів не бачать.
На 15 сторінці звіту можна прочитати про неефективне використання коштів (підвищення вартості протезу) на більш ніж 760 тис. грн. А ще Рахункова палата проаналізувала як швидко збільшується вартість протезних виробів за рахунок монополізації всіх замовлень:
“Як наслідок, у 2015 році протезуванням за кордоном учасників АТО забезпечували лише дві компанії: «Otto Bock» і «Corpora S.u.r.l.», які, користуючись своїм становищем, за останні три місяці підвищили вартість допомоги із протезування у валютному еквіваленті, зокрема, «CorporaS.u.r.l.» – на 20,7 відс., що не сприяло ефективному та економному використанню бюджетних коштів на цю мету.”
Тобто, є офіційний висновок про використання коштів, що Мінсоцполітики працює неефективно, створює монополії, приймає рішення з порушеннями і завищує вартість протезних виробів. Все це на фоні знищення вітчизняних виробників протезів, відсутності плану розвитку галузі і банальній некомпетентності учасників процесу. В правовій державі відповідальні керівники міністерства вже давно б подали у відставку і ще б отримали кримінальні справи. В нас же громадськість знову покричить і отримає відповідь з ГПУ про “відсутність складу злочину”. Але ми все одно готуємо офіційні запити до всіх дотичних державних структур.
Чому нас ця історія навчає? А нічому! Пілітє, Шура, пілітє.