Крок 1: актуалізація проблеми
Більшість людей роблять повсякденні речі: ходять на роботу, в банки, в кафе, магазини, просто щодня виходять і заходять додому і не замислюються, що хтось не може зробити навіть цього. На жаль, так склалося в нашій країні, що людей на візках не зустрінеш в міському транспорті або в громадських місцях, але не через те, що їх немає, а саме тому, що наша інфраструктура не пристосована під потреби цих людей. Внаслідок цього у суспільства виникає ілюзія, що проблеми просто не існує. Саме тому починати потрібно з привертання уваги і пояснювати-пояснювати-пояснювати. Першою публічною акцією був проект «Один день з життя людини на візку», в якому взяли участь Соломія Вітвіцька та Ірена Карпа. Після проекту вийшла велика кількість сюжетів по ТБ, у друкованих виданнях та на інтернет-ресурсах. Більшість громадян під час зйомок активно допомагали дівчатам подолати ті чи інші архітектурні перешкоди. Учасниці на власному досвіді зрозуміли наскільки центр Києва є непристосованим для людей на візках.
Хочу наголосити, що маломобільні групи населення - це не лише люди з інвалідністю, яких лише у Києві налічується близько 150 000, а й батьки з дітьми на візочках, люди похилого віку, люди після хірургічних втручань або з тимчасовими проблемами зі здоров’ям. За оцінками департаменту містобудування та архітектури до маломобільних людей належить більше 50% киян.
Крок 2: донесення проблеми до чиновників
Після усвідомлення суспільством проблеми починається робота над формуванням думки небайдужих громадян. Всі розуміють, що проблема є, але як її вирішити? В якості пілота ми запустили петицію на сайті звернень до Київради, і за 9 днів вже зібрали більше 1900 підписів, або 19% з необхідної кількості. Думаю, що нам вдасться подолати бар’єр в 10 000 підписів, і тоді представники Київради на черговому засіданні матимуть розглянути дане питання. Це дуже важливо з огляду на те, що саме зараз вже формується бюджет на 2016 рік. З власних джерел мені відомо, що депутати вже почали обговорювати це питання між собою.
Крок 3: діалог з чиновниками і конкретні пропозиції
Логічним продовженням перших двох кроків є переговори. Громадськість відчуває проблему і пропонує варіанти вирішення, які б її влаштували. А чиновники знають, які ресурси і можливості у них є. Починається діалог і розглядаються різні варіанти, які б найкраще задовольними потреби різних категорій населення. Для початку ми запропонуємо новообраним депутатам підписати Меморандум доступності, який буде свідчити про те, що вони будуть керуватися принципами і нормами доступності при прийнятті рішень, наприклад, коли видаватимуть дозволи на нові забудівлі. Цей крок теж є дуже важливим, адже на нас чекає реконструкція “Території гідності”. І мені б особисто дуже не хотілось, щоб цей архітектурний проект повторив долю Поштової площі, яка незважаючи на реконструкцію, залишилась недоступною для маломобільних громадян України.
Що може зробити кожен із нас?
Дії кожного окремого громадянина можуть бути дуже простими і не потребуватимуть додаткових фінансових витрат або значних витрат часу.
Наприклад:
• підписати і розповсюдити петицію в соціальних мережах – 2 хв. часу;
• залишити скаргу на недоступний об’єкт на сайті 1551 – близько 30 хв. часу, потрібно зробити фотографію об’єкта, зареєструватись на сайті, вказати адресу і суть скарги;
• звернутися із письмовою скаргою до КМДА – теж до 30 хв. часу.
Щодня до цієї ініціативи приєднується все більше людей, які розуміють, що українські міста мають бути дружніми і комфортними для всіх. Лише разом ми зможемо показати, що хочемо змін і зрушити це питання з місця. Тому закликаю всіх обрати один чи декілька способів підтримки ініціативи «Доступного Києва» і тим самим висловити свою активну громадську позицію!