Стародавня назва Новоград-Волинського — Звягель, має три легенди. За першою з них, річка Случ, на якій стоїть місто, в давні часи була повноводною, пароплавною, але при цьому мала скелі. Щоб кораблі, які постійно пливли річкою, не розбивались, вночі натягався канат із підвішеними дзвонами. Кораблі зачіпали канат і дзвони дзвонили. Тому місто отримало назву Звягель, від слів «дзвонити», «дзвін», «звягати». Друга легенда: земля біля міста була багата покладами заліза, тому місцеві жителі займались ковальством. Людям на кораблях було чути дзвін, звідси і пішла назва. Ну, і третя: на території нинішнього міста жив коваль Звягель. Одружившись, він збудував будинок біля кузні. Потім навколо виникло місто, яке назвалося іменем коваля — Звягелем.
На березі річки Случ у самому центрі міста збереглися руїни фортеці XVI століття, бо в результаті української визвольної війни 1648 року замок і укріплену башту зруйнували. Нещодавно площу біля руїн реконструювали та зробили зоною відпочинку. Закладів для туристів та інформації про історію зруйнованого замку там немає. Зате з площі біля фортеці відкривається чудовий вид на річку!
Навпроти фортеці розташований палац Мезенцева, збудований у ХІХ столітті графом Уваровим. На початку ХХ століття палац був перебудований і тому зараз поєднує три архітектурних стиля: бароко, ренесанс і класицизм. Палац оточує красивий дендропарк. Після Жовтневого перевороту палац і парк віддали під сільгосптехнікум, але через близькість радянсько-польського кордону містечко мілітаризувалося, і палац передали для облаштування штабу однієї з дивізій. Зараз палац і дендропарк належать військовій частині, тому, звісно, потрапити всередину у вас не вийде. До речі, саме військові й проклали залізницю у місто.
По дорозі з вокзалу до центру міста знаходиться спалена пам'ятка місцевого значення - кінотеатр 1941 року. Місцеві розповідають, що через підпал підвальних приміщень невстановленими особами кінотеатр потрібно повністю реконструювати.
У місті також можна знайти пам'ятник першій пожежній команді, яка була створена у далекому 1776 році. Можливо, пожежну команду створили через масштабну пожежу, що сталась роком раніше і знищила більше третини міста.
Через дорогу від кінотеатру місцеві патріоти встановили дошку пам'яті провіднику українських націоналістів Євгену Коновальцю та поетесі Ользі Косач, відомій як Олена Пчілка. Місцева "вата" постійно обливала фарбою дошки, але після встановлення відеокамер вандалізм припинився.
В Новограді-Волинському народилась Леся Українка, тому в місті є багато пам'ятників та споруд, пов'язаних з нею. Наприклад, недалеко від фортеці стоїть пам'ятник Лесі Українці, поруч з яким гуляють діти та дорослі. На одній з вулиць зберігся будинок Косачів, де Лариса Косач (справжнє ім'я письменниці) мешкала до восьми років. Там зараз літературно-меморіальний музей.
Також варто звернути увагу на оригінальну скульптуру-фонтан, натхненну твором Лесі Українки "Лісова пісня". Лукаш і Мавка приваблюють багатьох туристів, особливо закоханих парочок.
Історики розповідають, що у місті були стародавні костел та собор. Але 23 червня 1935 року більшовики підірвали їх. Синагогу залишили через велику кількість житлових будинків поруч, але й вона була знищена під час Другої світової війни.
Одне з небагатьох історичних споруд міста - малопримітний станційний будиночок 1840 року побудови. Зараз у ньому розташовуються різні магазини.
Новоград-Волинський мені сподобався. На ринку можна було недорого купити малину, а подорож до Києва з заробітчанами,які їдуть до Москви, завжди приносить велику радість і таку ж кількість думок. Єдине що зазначу, не плануйте розраховуватися карткою - більшість закладів не мають терміналу взагалі. На місто варто витратити декілька годин - за цей час ви і походити встигнете, і відпочити. І можливо, навіть скупатися у Случі. До нових поїздок!