Пояснити «потурання» не завжди чесній роботі партій можливо з допомогою такого феномену сприйняття людини, описаного поведінковою економікою. Припустімо, що розрахунок готівкою та карткою за один товар однаковий, скажімо, 10 гривень. Магазин хоче стимулювати розрахунки картками, і для готівки вводить «націнку» в одну гривню. Тепер для власників карток товар коштує 10 гривень, в той час як готівкою – 11. Як це сприймається? Звичайно, як несправедливість!
Що робити, щоб згладити підняття ціни? А дуже просто – необхідно підняти ціну для обох категорій, а потім власникам карток надати знижку в 1 гривню! Різницю відчуваєте? Математично її немає, але отримання знижки «справедливіше» від підняття ціни.
А тепер до чого тут партії.
Партії нагадують товар – виборець обирає один продукт під різними марками. На обгортці написано про корінні відмінності, але коли ви починаєте застосовувати, то різниця не настільки відчутна. Так би мовити, тарифи доведеться підіймати всім. Звичайно, з’являються і кардинально відмінні за характеристиками товари. Їх поки не чіпаємо.
Сприйняття партій у більшості просте – недовіра. Відповідно і чекати від таких партій нічого, все одно обмануть.
Але це створює цікавий ефект – низьке сприйняття партій призводить до незвичності чесних та правильних дій. І підозри, що за цим ховається щось більше. Вирішила партія оприлюднити усі фінанси (ну прямо усі-усі, до копієчки) – а їй не довіряють. Мало чого задумала! Явно ще щось сховали!
Низьке сприйняття партій як структур призводить до того, що будь-яка діяльність «понад» цей мінімум і звичайну агітацію чи партійну діяльність сприймається як додаткові витрати. Додаткові і необгрунтовані.
Так вважають громадяни (навіщо цей цирк; там і так все зрозуміло, тощо), але так вважають і представники партій. Зараз вони зі мною не погодяться, це зрозуміло. Хто б погодився визнати, що дотримання певних правил і норм є додатковими витратами, а не стандартами життя. Але коли депутат місцевої ради, представник «прогресивної» опозиції заявляє, що навіщо мій звіт в інтернеті, ніхто не читає, мене і так всі на окрузі знають, я їжджу на тролейбусі… питання поставте самі.
Проблема – на рівні нерозуміння сприйняття, якою має бути партія. Оскільки жодна партія не говорить про захоплення влади, значить брати участь у виборах збираються усі. Навіть в статусі технічних.
І якщо планку сприйняття не підняти – в першу чергу, у самих партійців, то й надалі на різні демократичні «штуки» дивитимуться з нерозумінням. Навіщо? Якщо і так працює. І така поведінка буде справедливою.