По-перше, не вдалося протягнути зміни до законодавства щодо зміни виборчої системи – зі змішаної до пропорційної з відкритими списками. Експерти зазначали, що саме таким чином можна якісно оновити склад Верховної Ради України. Цю ініціативу на початку серпня підтримував президент України Петро Порошенко. Але слова залишилися лише словами.
По-друге, кандидати в народні депутати в бажанні отримати місце в парламенті 8-го скликання не зупиняться ні перед чим. Задіяні добре відомі широкому загалу методи – надання харчових пайків та фінансової «допомоги», паралельне висування людей зі схожими прізвищами, просування своїх людей до окружних та дільничних виборчих комісій. Окремо згадаємо про такий банальний адмінресурс, як зустрічі з вчителями, лікарями та іншими бюджетниками.
По-третє, ряд потенційних кандидатів в народні депутати не змогли зареєструватися з першого разу, адже ЦВК відмовляла під різними абсолютно надуманими причинами. Тільки судові позови змушували допустити їх до участі в парламентській гонці.
Іншим навпаки, як наприклад в ситуації з Валерієм Хорошковським, супроти вимогам Закону та фактичним обставинам відсутності на території України останніх декілька років дають "зелене світло" на перегони.
І останнє, кожна з політичних сил проведе за списком перелік осіб, котрі в будь-який момент можуть перебігти в іншу фракцію. При зміні кон’юктури в парламенті особливо тяжко спрогнозувати поведінку мажоритарщиків. На місцях існують свої закони, що не дуже корелюються з відповідними принципами на Печерських пагорбах.
Тому цілком вірогідно, що ми будемо спостерігати новий виток синхронного голосування з опонентами, переходи в конкуруючі фракції та інші такі притаманні нашому парламенту процеси.
На останок, виборча система в Україні не змінилася, але це конче потрібно зробити до наступної парламентської гонки. Кожен відповідальний політик має зробити для цьго все можливе.