Навряд чи турботами про місцеве самоврядування можна виправдати інститут префектів з необмеженими наглядовими повноваженнями над усіма органами представницької влади. Це ж така солодка спокуса – мати «смотрящих» над кожним головою чи радою.
Важко було зрозуміти логіку і в намірах скасувати обов‘язок держави у повному обсязі фінансувати делеговані нею повноваження самоврядним органам. Ну, кому потрібна буде та реформа, якщо в її результаті бюджети не зможуть забезпечити належний рівень послуг на місцях та розвиток громад?!
Зрештою, не пройшла добре закамуфльована спроба встановлення статусу різним адміністративно-територіальним одиницям. Бо чимало експертів прогледіли у скромній фразі нових повноважень парламенту встановлювати законами статус адміністративно-територіальних одиниць можливість творення всіляких ЛДНР.
Непевність обраного курсу підтвердилася відкликанням первинного тексту і внесенням нового, вже навіть опісля підтримки першої редакції профільним комітетом парламенту. Проте очевидний розрахунок на деякі покращення нової редакції, помножений на фактор новорічних свят, не спрацював.
Усі опоненти законопроекту #2598 – представники місцевого самоврядування, профільні асоціації, подекуди політичні антагоністи попрацювали на славу. Разом з експертами, котрі розуміли підводні камені і не піддалися спокусі формули «реформа за будь-яку ціну» вдалося вийти на масштабне підписання заяви та на реакцію посольств тут тут і тут.
Як наслідок – прихильників ідей, закладених у #2598, у парламенті поменшало. Значно зросла кількість незгідних з подальшою формулою децентралізації і у самій «Слузі народу». Тож, очільники парламентської монобільшості вирішили переконати Президента України не йти в режимі «турбо» на провальне голосування.
Що буде далі? Сподіваюся, відкрите обговорення завершення реформи задля виходу на оптимальний, зважений законопроект змін до Конституції стартує вже незабаром. А поки – перемога, пані і панове небайдужі до місцевого самоврядування.