Тому, щоб зрозуміти, в яких зовнішніх умовах буде розвиватися економіка України в році, що наступив, необхідно знати диспозицію в світовій економіці у поточний момент і у пов’язаній з цим перспективі. У 2019 рік світ входив з чималими побоюваннями щодо настання глобальної економічної кризи. Ці очікування не виправдалися. Але багатьма експертами вони перенесені на 2020 рік. Особисто я гальмування міжнародної економіки виніс би за межі нового року. Поясню чому.
Для цього потрібно подивитися - які основні тригери ускладнення ситуації у світовій економіці, що можуть стати причиною кризи? А справа в тому, що вони всі в даний момент істотно вщухли.
По-перше, торгова війна між США і Китаєм, після низки загострень 2018-2019 років, поставлена на паузу. Перемир'я було неминучим, хоча передуючі йому раунди підвищення мит щоразу підвищували невизначеність для світової економіки, оскільки на КНР «зав'язані» багато торгових ланцюжків, негативний ефект від обмежень відчули не тільки в Китаї - тут і зниження експорту (і промвиробництва) в Німеччині. Введені мита мали серйозний ефект (всього за час торговельної війни середній тариф США для китайської продукції зріс з 3,1% до 21%, Китаю для американської - з 8% до 21,1%) - навіть девальвація юаня не допомогла купірувати негативні наслідки для виробників з КНР. Проте США так і не зважилися ввести анонсовані «руйнівні мита» щодо Китаю - на електроніку та інші побутові товари (їх частка становить 80-90% від усіх зарубіжних постачальників в США).
На даний момент головне планується підписання тимчасової (на два роки) торгової угоди. Формула угоди: повернення тарифів до рівня на кінець 2017 року, зниження Китаєм бар'єрів для зовнішньої торгівлі з США, проведення переговорів по постійному торговельному договору. Китай збільшить імпорт з США приблизно на 100 млрд. доларів на рік.
Не виключаю, що напередодні президентських виборів Трамп піде на новий раунд протистояння - в боротьбі за голоси американців, багато з яких втрачають доходи через засилля імпорту продукції з Китаю. В умовах більш гострої конкуренції на ключових технологічних ринках, а також політичної популярності в США подібних обмежень у Вашингтоні можуть вдатися до них знову. Але якщо це трапиться, то не раніше початку осені, і отже не спровокує повномасштабну кризу в 2020 році.
По-друге, ситуація навколо Brexit також близька до завершення - з огляду на перемогу консерваторів на парламентських виборах ймовірність «м'якого» Brexit сильно зросла. До того ж Європа вже абсолютно спокійно ставиться до «розлучення» з Британією. Так, в Європі весь 2019 рік знижувалася ділова активність - позначалася стагнація в промисловості Німеччини, високе боргове навантаження в Італії і непроста бюджетна ситуація в Іспанії. Але все це вже кілька разів проходили в недавньому минулому, і кожен раз знаходили вихід з проблемної ситуації.
По-третє, монетарна політика провідних Центробанків світу подолала «парадокс близьконульових ставок» - в США ставка мобільно змінювалася в обидві сторони, в зоні євро економіка пристосувалася до екстра-низьких ставок, теж можна сказати і про Японію. А головне, монетарні політики, що проводяться ключовими світовими ЦБ, в тій чи іншій мірі, успішно працюють в плані підтримки економічного зростання.
По-четверте, всі очікують від Китаю планового уповільнення економічного зростання, з чим влада КНР буде боротися за допомогою пом'якшення монетарної політики і нарощування держінвестицій (до відповідних заходів варто придивитися Україні). Але очікування зниження темпів зростання в Китаї вже не так сильно насторожує, як це було кілька років тому. Та й якщо не відбудеться різкої ескалації американо-китайського торгового конфлікту, величина зниження темпів зростання економіки КНР може бути досить незначною.
Тому приводу для песимізму не повинно бути. Правда, оптимістичним визнається сценарій, при якому зростання світової економіки буде невисоким і нерівномірним, при цьому ряд найбільших економік світу (Єврозона, Японія) можуть не досягати цілей по інфляції - в тому плані, що фактичні показники будуть нижчими цільових (тут ситуація набуває ознак хронічної).
Загалом, зовнішнє середовище в даний момент не виглядає агресивним для економіки України. Так, макрофінансова стабільність буде залежати від успішності вирішення боргової проблеми - згідно з поточним прогнозом Мінфіну на погашення та обслуговування держборгу в 2020 році необхідно 400,7 млрд. грн (231,5 млрд. грн за внутрішнім боргом та 169,2 млрд. грн за зовнішнім боргом). Треба думати, Мінфін має план, як з цим впоратися (до речі, по виконанню цього плану можна буде судити і про ефективність політики щодо ОВДП, яку міністерство проводить з 2019 року).
А ось що стосується зростання економіки, тут питання лежить в площині якості - 3,2-3,5% зростання ВВП в 2019 році (за попередньою оцінкою) були забезпечені торгівлею, будівництвом і сільським господарством. При цьому падіння виробництва в промисловості прийняло стійкий характер (півроку поспіль), що свідчить про низьку якість того зростання економіки, яке було в минулому році. А також про нехороші передумови для економіки в році, що наступив - деіндустріалізація економіки не тільки не дозволяє розраховувати на якісне зростання, але і може негативно позначитися на кількісних показниках. Причому, падіння в промисловості в значній мірі торкнулося тих підгалузей, які експортують сировину і напівфабрикати - через істотне погіршення кон'юнктури світових ринків сталі і залізорудної сировини.
Чи є якісь безпрограшні варіанти, за яких економіка України буде стійко зростати незалежно від сценаріїв розвитку світової економіки? Ні! Але є варіанти, при яких розвиток і зростання нашої економіки будуть у відчутно меншій мірі залежати від міжнародної економіки та кон'юнктури сировинних ринків. Для цього необхідно, щоб виробництво складної продукції з високою доданою вартістю в Україні стало стратегічно вигідною справою для вітчизняних підприємців. Тільки високотехнологічна продукція може користуватися стабільним попитом на світових ринках, а ціни на неї набагато менш волатильні, ніж на сировину і напівфабрикати, на експорті яких зараз спеціалізується Україна. Тому влада повинна послати сигнал підприємницькій спільноті про те, що немає альтернативи нарощуванню експорту високотехнологічної української продукції на світові ринки. Для цього необхідно розробити стратегічний поетапний план переходу української економіки до такої структури, яка забезпечить трансформацію в напрямку виробництва складних високотехнологічних виробів і сучасного програмного забезпечення для міжнародної торгівлі ними.
На завершення про те, що стосується ключових тенденцій монетарної політики основних Центробанків світу в 2019 році: основними заходами при відповіді на будь-які ознаки наближення ускладнень знову було монетарне пом'якшення. Так, ФРС в першій половині минулого року активно знижувало ставку. У ЄЦБ вихід із зони негативних ставок поки що не видно. Ці заходи виявилися ефективними - настрої на ринках покращилися, поєднання низької інфляції і низького безробіття перестало викликати подив (більш висока зайнятість, як прийнято вважати, вимагає більш високого зростання економіки, який супроводжується підвищенням інфляції). І найголовніше, песимістичні прогнози щодо зростання економіки в 2019 році, яких було в достатку на початку минулого року, не виправдалися. Думаю, що ці тренди в цілому потрібно брати на озброєння і Правлінню НБУ. У тому числі і при підготовці рішення про облікову ставку, яке має бути оприлюдненим 30 січня.