Спроба засвідчити єдність Банкової, Кабміну і Ради у реалізації курсу розвитку країни закладена в коаліційній угоді, яка жваво обговорюється останніми днями. Маю суперечливі думки з приводу коаліційної угоди. З одного боку - це хороша практика парламентських і парламентсько-президентських республік, коли переможці виборів до законодавчого органу об’єднуються на основі певних принципів, узгоджують політичні позиції, окреслюють план дій і по ньому працюють. Але з іншого - сумніваюся, що ті, хто цю угоду підпише, будуть її дотримуватися та жити за нею.
Однак, все ж краще коли така угода буде, ніж якщо її не буде. Отже спробую (в порядку громадського обговорення) дати по три поради головним учасникам коаліціади.
Блоку Петра Порошенка:
1. Проектом Коаліційної Угоди не передбачено жодних дій держави, спрямованих на врегулювання питання механізмів та засобів повернення окупованої території Автономної Республіки Крим та інших анексованих територій України. Одним із таких дієвих засобів, що має бути першочергово ініційовано коаліцією і реалізовано Верховною Радою нового скликання - це направлення відповідного звернення до Організації Об’єднаних Націй з пропозицією про утворення у її складі Спеціального комітету з питань Автономної Республіки Крим, та, зокрема, розслідування дій Російської Федерації на окупованих територіях. Адже така практика існує. Так, наприклад, спеціальний комітет з розслідування прав людини під час дій Ізраїлю по відношенню до палестинського народу успішно функціонує при ООН. В Україні ситуація не краща. Можна діяти за аналогією.
2. Потрібне негайне скасування позаблокового статусу України! Відповідний пункт має бути в коаліційній угоді, а законопроект має бути першочерговим. Питання скасування позаблокового статусу - життєва необхідність для країни. На цій темі, в пошуках голосів, на виборах непогано «поїздили» мало не всі учасники майбутньої коаліції. Тепер варто реалізовувати свої обіцянки. Не зможе країна за короткий період створити таке військо, яке протистоятиме численній російській армії, керованій хворим карликом і, при цьому понести мінімум втрат. Тому ми або мобілізуємо усіх чоловіків і встоїмо на силі духу і патріотизмі своєї армії, але втратимо тисячі кращих синів українського народу, або приєднаємось до системи колективної безпеки і, таким чином, захистимо країну. Варіант тверезого розуму - колективна безпека і мінімум жертв.
3. Не намагайтеся коаліційною угодою перетворити Україну з парламентсько-президентської на президентсько-парламентську, не варто. Було б добре чітко усвідомити, що відповідальність за реформи - на Кабміні. Завдання парламенту - сформувати коаліцію. Завдання коаліції - сформувати Кабмін. Завдання Кабміну - реалізовувати реформи. Хоче Президент запропонувати свої реформи - ніхто йому не заважає, у нього є право законодавчої ініціативи, яким він завжди може скористатися. У нього також є право повертати в Раду законопроекти із своїми правками. У нього, наостанок, є право вето. Цілком достатньо компенсуючих чинників. А от створювати «Національну раду реформ», яка «даватиме добро» на реалізацію тих чи інших реформ до голосування, які парламент просто схвалюватиме - повна нісенітниця, яка тільки зашкодить.
«Народному Фронту»:
1. В коаліційній угоді немає жодного слова про реформу виборчого законодавства. Риторику відкритих списків активно використовували під час виборів усі демократичні сили. В парламенті колишні соратники «Народного фронту» навіть зареєстрували відповідний законопроект. Саме тому «Народному фронту» необхідно домогтися, щоб окремим пунктом в Коаліційній угоді було зобов’язання Ради прийняти закон про пропорційну систему виборів за відкритими регіональними списками. І не колись потім, а під час першої сесії, щоб правила наступної гри були відомі усім задовго до самої гри. До цього ж пункту. Врахуйте в цих законодавчих змінах норму, яка заборонить, або обмежить під час передвиборчих перегонів використовувати комерційну політичну рекламу на телебаченні. Не може бути так, що ті хто мають мішки грошей, зомбуючи народ, виграють вибори, а ті хто мають добрі ідеї, але не мають грошей на рекламу, залишаються на лаві запасних.
2. Реформа місцевого самоврядування і децентралізація влади не стане ефективною, якщо просто переписати кодекси, але не передати повноваження на місця. Це означатиме, що поміняється форма, але не зміст. Для цього потрібно найголовніше - політична воля Уряду. Якщо вона буде - переписати повноваження в Указах, Постановах, Законах - буде суто технічним завданням. У цьому контексті в коаліційній угоді дуже добре прописані, наприклад, напрямки удосконалення функціонування державного фонду регіонального розвитку. От якщо в цьому плані Мінфін і Мінекономрозвитку підтримає реформи, а не «проштовхуватиме» ручні інструменти дерибану бюджетних коштів через державні капітальні видатки і всякі субвенції на соціально-економічний розвиток, то це буде частинкою перемоги в напрямку децентралізації.
3. Будьте скромнішими. Представник Вашої політичної сили, ймовірно, очолить Уряд. Цей Уряд - такий самий камікадзе, як і попередній. А отже Прем’єр матиме цілий вагон роботи, на якій можна себе проявити. Не зазіхайте ще й на посаду Голови Верховної Ради. В країні повинен бути нормальний баланс політичних сил. А тому сядьте, поговоріть і домовтеся між собою не на користь когось з Вас, а на користь країни. Моя пропозиція залишається незмінною: не можете розділити якусь посаду між двома політичними силами - віддайте її третій - «Самопомочі» чи «Батьківщині». Проявіть хоч в цьому питанні єдність - довше побудете при владі.
«Самопомочі»:
1. Оскільки «Самопоміч» позиціонує себе прозорою та відкритою для суспільства політичною силою, то було б добре цей тренд продовжити і в парламенті. Ще під час президентської виборчої кампанії з ініціативи громадських організацій на кшталт «Чесно» лідери парламентських фракцій та учасники президентських перегонів (Гриценко, Тягнибок, Соболєв, Кличко) зареєстрували законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прозорості фінансування політичних партій в Україні та передвиборної агітації». Цей законопроект передбачає забезпечення доступу громадськості до інформації про основних спонсорів передвиборної агітації та напрями витрачання коштів передвиборчих фондів. А це означає, що громадськість знатиме який олігарх стоїть за тою чи іншою партією. Хіба не чесно? Чесно. Хороша ініціатива. Ви маєте наполягати на тому, щоб прийняття цього законопроекту неодмінно було зазначено в Коаліційній угоді.
2. «Самопоміч» ж самостійна політична сила, її не фінансують олігархи, правда? Принаймні так постійно заявляли представники «Самопомочі» під час виборів. Якщо це так, то варто ще на етапі коаліціади наполягти, щоб грошові мішки не мали жодного впливу на депутатів і прийняття рішень в парламенті. Гляньте - як олігархи не намагалися, але їм не вдалося надійно заховати свої вуха у цій коаліційній угоді. Вони стирчать ледь не за кожною другою ініціативою, що стосується енергетичного ринку України, ринку транспорту, ринку землі, ринку видобутку вуглеводнів та ін. Якщо «Самопоміч» незалежна від олігархів - саме на ній лежить завдання постійно викривати кулуарні домовленості олігархату з парламентом та виносити на суд громадськості намагання проштовхнути «правильні» для них закони.
3. Зверніть увагу. Відповідно до Коаліційної угоди народні депутати, які входитимуть в коаліцію, позбавляються права вносити законопроекти, спрямовані на виконання Коаліційної угоди, в парламент. Нардепам фактично обмежують право законодавчої ініціативи. Усі відповідні законопроекти можуть вноситися тільки Кабміном або Президентом. Не пахне ця норма демократією. Для нової сили - «Самопомочі», від якої люди очікують оновлення і конструктиву, така норма буде просто згубною. З нею ви самі нічого не зможете «взяти і зробити». Тому, якщо збираєтесь в коаліцію - слід наполягти щоб норму прибрали.
Але найважливіше питання для новообраної влади, якби воно банально не звучало, це бути моральними та відповідальними у своїх вчинках. В коаліційних угодах можна написати що завгодно. А треба написати лише те, чого прямо вимагає суспільство і країна.