“Гофманіана”, “Злочин і кара”, “Чарівна гора”, “Іосіф і його брати”, “Доктор Фаустус”, “Степовий вовк”, “Ідіот”, “Майстер і Маграрита”. Це далеко не повний перелік проєктів, які не встиг реалізувати радянський кінорежисер Андрєй Тарковський.
Яким міг стати його восьмий фільм, якби не передчасна смерть в еміграції в Парижі наприкінці грудня 1986 року? Роздумам про це присвячена мультимедійна опера-фантазія, яку автори так і назвали “Тарковський. Восьмий фільм”. Її представили під час кінофестивалю PÖFF у залі талліннського “Котла культури” і концертній залі Ванемуйне в Тарту.
Опера вийшла незвичною: її сцена була одночасно місцем для глядачів, які стояли поруч із виконавцем головної ролі, австрійським актором Ґілбертом Гандлєром. Він грає смертельно хворого Тарковського, якому доля дала шанс зняти ще один фільм. Але перед цим йому доводиться поспілкуватися з віртуальними персонажами: власною дружиною, роботом, чат-ботом і загадковим замовником нової стрічки.
Вперше оперу “Тарківський. Восьмий фільм” представили у Відні восени 2020 року. Автором ідеї і постановником став австрієць Томас Корнеліус Дезі, а авторами та виконавцями музики – естонський гурт NIHE. Сама опера є результатом співпраці Eesti Kontsert, віденським центром WUK, державним театром Лінца, фестивалем Ars Electronica й талліннським кінофестивалем PÖFF.
"Глядачі побачать у виставі-опері лише одного живого виконавця, але в ній насправді задіяні й інші — приміром, чат-бот і робот. У нас великий склад, але на сцені перебуває лише один виконавець, що ідеально під час пандемії", – пояснив Томас Корнеліус Дезі.
За його словами, ідею для вистави-опери підказав щоденник Андрєя Тарковського “Мартиролог”.
"Режисер постійно думав, що може зняти лише сім фільмів. І він шукає вихід з цього свого пророцтва, висловленого ним ще в молоді роки. Тож нашою ідеєю було те, що він вийде з цього за допомогою технологій і віртуального світу", – додав режисер-постановник опери.
"Зміщення кордонів та їх перетин, симбіоз різних мистецтв завжди яскравий і привабливий і відповідає бунтівному духу нашого фестивалю. Де ще можна поставити оперу про Тарковського, як не там, де відкривається вхід Сталкера до Зони", – прокоментувала директорка PÖFF Тііна Локк.
Інтерес естонців до Тарковського не повинен дивувати: цього кінорежисера тут дуже шанують. Не в останню чергу за те, що культовий серед кількох поколінь кіноманів “Сталкер” він знімав саме в Естонії: зокрема, на території колишньої котельної, де більше 5 років тому відкрили “Котел культури” і на закинутій в часи радянської окупації Естонії гідроелектростанції на річці Яґала неподалік Таллінна, відновленій вже після повернення незалежності країни.
Але в цій історії звертає увагу те, що автори мультимедійної опери навіть не намагалися зліпити з Тарковського черговий “бронзовий пам’ятник” і обійшли стороною головні мотиви його творчості — тугу за батьківщиною, “Росією-матушкою” з відповідними візуальними і музичними образами. Тож несподіваний образ режисера, який давно став класиком, сподобається явно не всім. Що вже само по собі можна вважати компліментом для авторів “Восьмого фільму”.