Стратегічні цілі Харківщини-2027
Майже рік тому, в лютому 2020-го, було затверджено Стратегію розвитку Харківської області на 2021-2027 роки. Відкриваючи цей документ сьогодні, розумієш, наскільки мінливим є світ та динамічною українська політика. У вітальному слові на початку документу своїми оптимістичними прогнозами діляться голови державної обласної адміністрації та обласної ради, жоден з яких не зберіг своєї посади до 2021-го – року фактичного старту реалізації Стратегії. Відсутність на 127-ми сторінках згадок про COVID-19 (не говорячи про плани протидії) підкреслює, наскільки важким завданням є моделювання сталого розвитку в умовах нестабільності та можливої появи непередбачуваних факторів. Втім, сама логіка ухвалення багаторічних стратегій розвитку (державних, регіональних, місцевих) підкреслює автономний від особистостей керівників характер документу: поставлені стратегічні цілі повинні слугувати орієнтирами для будь-яких управлінських команд, які працюватимуть в регіоні в 2021-2027 роках.
Розробка стратегії регіонального розвитку на початку минулого року стала подією політичною – тодішній очільник області Олексій Кучер звинуватив попередню адміністрацію у фактичному саботуванні процесу і медійно персоналізував тему. Заголовки на сайті обласної держадміністрації та в лояльних ЗМІ підкреслювали особистий внесок Кучера в процес розробки документу. На спеціально створеному окремому сайті, присвяченому створенню Стратегії, активно публікувалися новини про засідання робочих груп та підгруп, і врешті 27 лютого текст Стратегії та План заходів з її реалізації (на 2021-2023 роки) було затверджено на засіданні обласної ради.
Як і у випадку зі Стратегією розвитку Харкова, більшу частину документу складає перший «енциклопедичний» розділ – так званий «паспорт регіону». Однак обласну стратегію від міської (яку ми аналізували в одному з попередніх матеріалів) якісно відрізняє наявність ще дев’яти (а не одного) розділів. Серед них – «оцінка виконання попередньої регіональної стратегії», в якій наведено 24 індикатори, з яких 10 оцінені як «досягнуті», 13 – «не досягнуті» та по ще одному (досить дивному з методологічної точки зору - «відсоток випускників шкіл, які володіють двома іноземними мовами») дані не обраховувались.
Найбільш концентровано ключова суть документу викладена в сьомому розділі – «Стратегічні та оперативні цілі розвитку регіону та завдання по їх реалізації». Згідно з ним, визначено п’ятірку стратегічних цілей:
- Забезпечення високої якості життя населення на всьому просторі регіону
- Забезпечення чистого навколишнього середовища на всьому просторі регіону
- Побудова конкурентоспроможної та смарт-спеціалізованої просторової економіки з високою доданою вартістю
- Забезпечення інвестиційно привабливого клімату в регіоні і створення інноваційної та інвестиційної інфраструктури
- Забезпечення європейського рівня рівню управління та самоврядування в регіоні
Варто віддати належне дотриманню певної структури – до кожної стратегічної цілі додаються більш конкретні «оперативні цілі», а до них – «завдання», які в свою чергу супроводжуються кількісними «індикаторами виконання».
Пріоритети Стратегії та Vox Populi
Цікаво співставити зазначені стратегічні пріоритети з думкою самих мешканців регіону. Наприклад, влітку 2020-го соціологічна служба «Рейтинг» зафіксувала такі найбільш актуальні проблеми для мешканців Харківщини.
Джерело: сайт соціологічної служби «Рейтинг»
Найбільш актуальна проблема – «низький рівень зарплати або пенсії», за логікою, корелює з першою стратегічною метою («висока якість життя»). Хоча в переліку оперативних цілей конкретизуються інші напрями – медицина, освіта та інші. Найбільш наближена до цього оперативна ціль 1.4., в якій присутнє словосполучення «соціальний захист». Однак таких індикаторів, як «рівень середньої зарплати в регіоні» або ж «місце Харківщини серед регіонів України за середньою зарплатою» (чи «співвідношення середньої пенсії з мінімальною зарплатою») в тексті немає.
Натомість є досить неоднозначний індикатор, що стосується кількості домогосподарств, яким призначено субсидію. За логікою авторів, збільшення цієї кількості є свідченням «соціального захисту», втім, між іншим, це ілюструватиме дисбаланс між зростанням комунальних тарифів та доходами громадян, що, безумовно, є негативною тенденцією. Саме постійно зростаючі тарифи ділять 2-3 місце в топ-листі найактуальніших проблем з точки зору самих мешканців Харківщини, однак Стратегія цю тему оминає. А зважаючи на пандемічні реалії та значну стурбованість громадян неможливістю отримати якісне медичне обслуговування, ймовірно, напрям системи охорони здоров’я в регіоні заслуговував би «стратегічного», а не «оперативного» статусу.
Четверта за згадуваністю у відповідях мешканців проблема – це безробіття. Воно досить оригінально двічі фігурує в «індикаторах реалізації» до оперативних цілей 1.4. та 3.4. у формулюваннях «рівень безробіття серед жінок» та «рівень безробіття у сільській місцевості». Варто відзначити чутливість авторів до гендерних проблем та питання рівномірного розвитку територій регіону, однак незрозуміло, чому безробіття серед чоловіків-містян залишиться поза увагою при оцінці.
В цілому ж поставлені стратегічні й оперативні цілі органічно поєднуються з обраною місією та візією регіону, які визначені в шостому розділі. Так, місія Харківщини полягає в тому, щоб «бути лідером в країні на шляху створення конкурентоспроможної економіки, яка забезпечує мешканцям європейський рівень добробуту і комфортне навколишнє середовище». Візія – «європейський регіон з високою якістю життя, в якому проживає креативне, культурне, позитивно налаштоване населення в екологічно чистому середовищі, і який має кластеризовану інноваційну і смарт-спеціалізовану просторову економіку».
Які стартові позиції у Харківщини та чи має привід населення бути «позитивно налаштованим» через свій «європейський рівень добробуту» більш об’єктивно розкриє статистика. До речі, одним з недоліків Стратегії можна назвати й застарілість статистичних даних, які наводяться, переважно, станом на 2018-й рік. Спробуємо заповнити цю прогалину і зосередитися на ключових соціально-економічних показниках регіону на момент фактичного старту реалізації Стратегії. Тим паче, що розробляла й презентувала Стратегію та ж команда, яка й керувала областю в 2020 році та мала важелі впливу на її соціально-економічний розвиток.
Стратегія-2027: точка відліку – результати 2020-го року
Скориставшись інформацією, яку можна знайти у відкритому доступі на сайтах Державної служби статистики та Головного управління статистики у Харківській області, проаналізуємо, як змінилося значення деяких важливих соціально-економічних параметрів за підсумками 2020-го року – відповідно, наблизилась чи віддалилась область від своїх стратегічних цілей, місії та візії за останній рік.
Візьмемо для аналізу 7 показників розвитку регіону, які, здебільшого, не були закладені для оцінки попередньої Стратегії (але деякі присутні в індикаторах виконання Стратегії-2027 та всі вони певним чином ілюструють динаміку соціального-економічних процесів у регіоні, тому заслуговують на увагу).
1. Індекс промислової продукції. Він розраховується як відношення обсягу промислового виробництва (у грошовому еквіваленті) у цьому році до попереднього. За підсумками 2020-го року на Харківщині цей індекс склав 95,4%, що свідчить про негативну динаміку (аналогічна тенденція і у всеукраїнському масштабі – сукупний індекс 94,8%). При цьому за обсягом реалізованої промислової продукції Харківська область посіла традиційно високе 5-е місце (після Дніпропетровської, міста Києва, Донецької та Запорізької областей) – сумарно за рік підприємствами регіону реалізовано промислової продукції на 175,7 мільярдів гривень.
2. Індекс будівельної продукції. Методологія його розрахунку аналогічна до попереднього показнику – обсяг виробленої будівельної продукції (виконаних будівельних робіт у грошовому еквіваленті) за 2020-й рік (14,3 млрд. грн.) ділиться на цей же показник 2019-го року. За підсумками року, цей індекс на Харківщині склав 92,2% (в цілому по Україні – 104%, тобто динаміка цього актуального з огляду на президентську кампанію «Велике будівництво» параметру в регіоні та загалом у країні відрізняється).
3. Індекс сільськогосподарської продукції (аналогічний принцип порівняння обсягів відповідної реалізованої продукції за 2020 та 2019 роки). За підсумками 2020-го, він склав на Харківщині 95,9%, в цілому по Україні – 88,5% (лише в 7 регіонах не зафіксовано негативної динаміки).
4. Обсяг експорту товарів (в розрахунку на одну особу). Цей показник зовнішньо-економічної активності регіону був закладений у розділ з оцінкою виконання попередньої регіональної стратегії. Значення параметру 2014 року – 725 доларів на рік на одного мешканця області, 2018-го – 475 (однак потрібно пам’ятати про зміну курсу валют). За підсумками 11-ти місяців 2020-го року (останнє оновлення статистики) – 505 доларів (лише 18-е місце серед регіонів України).
5. Рівень безробіття (за методологією МОП). Потрібно одразу зробити зауваження, що розраховуючи рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці, державна та регіональна статистичні служби розуміють під «безробітними» лише тих осіб, які «не мають роботи, активно її шукають і готові приступити до неї впродовж наступних двох тижнів». Безробіття є досить складною для опрацювання категорією, бо з одного боку, такий підхід звужує усіх безробітних до тих, хто «активно шукає роботу», а з іншого – для країн з великою часткою тіньової економіки важко встановити, скільки громадян працює, не маючи офіційної зайнятості. Тим не менше, будь-який, навіть недосконалий статистичний параметр, можна використовувати для відслідковування динаміки: станом на кінець 2020 року рівень безробіття склав 6%, хоча ще рік тому був 4,7%.
6. Середній розмір заробітної плати – судячи з соціології, найбільш актуальний для мешканців індикатор. На Харківщині він склав 11974 гривень, тоді як сукупний показник по Україні – 14179 гривень. Серед регіонів Харківська область посідає лише 17-е місце.
Джерело: портал «Minfin.com.ua»
7. Заборгованість з виплати зарплати. Станом на 1 січня 2021 року сумарна заборгованість з виплати зарплати на Харківщині склала 454,9 мільйонів гривень. Це другий показник серед регіонів України (більше – тільки на Донеччині).
Звичайно, 2020-й рік виявився об’єктивно важким для економіки через пандемію і тривалі карантинні обмеження. Однак посилання на міжрегіональну статистику дають змогу порівняти, чи всі регіони однаково ефективно протидіяли спільному виклику. І той факт, що ані на численних громадсько-експертних обговореннях (які справді відбувалися), ані безпосередньо при написанні тексту документу протягом січня-лютого 2020-го, спричинені пандемією COVID-19 загрози не отримали належного (насправді жодного) місця в Стратегії, робить невтішні соціально-економічні підсумки 2020-го для регіону закономірними.
Висновки
Обласна стратегія розвитку є вкрай важливим документом для регіонів навіть суто з прагматичної точки зору – вона входить до переліку необхідних умов для отримання коштів з Державного фонду регіонального розвитку (сума вимірюється сотнями мільйонів гривень). Таким чином на державному рівні стимулюється закріплення принципів стратегічного планування в областях. Затвердженій майже рік тому Стратегії-2027 Харківської області варто віддати належне як логічно структурованому, деталізованому документу, що розроблявся із залученням громадськості (зокрема, це втілилося в список розробників на 8 сторінок дрібним шрифтом).
Звичайно, у такому великому тексті можна знайти певні невідповідності та дискусійні моменти. Ймовірно, зважаючи на ситуацію, однією зі стратегічних, а не оперативних цілей мала б стати побудова в регіоні системи якісної та доступної медицини. Місія і візія регіону, можливо, не повинні формулюватися настільки абстрактно з намаганням охопити всі позитивні образи з різних сфер – стратегічне планування передбачає розстановку пріоритетів, виходячи з реальної оцінки небезмежних наявних ресурсів. Деякі індикатори реалізації цілей виглядають недоречно – наприклад, кількість створених ОТГ (і відсоток від плану) в умовах, коли на початку 2020-го року вже були озвучені наміри «адміністративного» об’єднання тих громад, які не встигли об’єднатися добровільно.
Однак в цілому документ виглядає системним та інформативним, особливо на контрасті з міською стратегією. Пріоритети у виборі 5-ти стратегічних цілей не в повній мірі збігаються із найбільш актуальними проблемами, які турбують мешканців регіону, однак у чомусь це й цілком нормально (якщо немає критичних протирічь), бо стратегія повинна не лише віддзеркалювати, але й програмувати порядок денний (як у випадку з екологічними чи гендерними питаннями, до яких в тексті прикута значна увага). Втім, при майбутньому моніторингу реалізації Стратегії варто пам’ятати про нерівну вагу обраних кількісних індикаторів для оцінки реальної ситуації. Один дійсно важливий індикатор неможливо «компенсувати» виконанням й десятка інших, але менш суттєвих для мешканців. Викликає певне занепокоєння те, що серед понад сотні індикаторів автори оминули такі болючі для регіону показники, як рівень середньої зарплати та заборгованості з цієї зарплати, особливо в порівнянні з іншими областями.
Можна констатувати, що головною прогалиною цього документу є те, що він розроблявся без урахування фактору пандемії, і зараз можна лише з сумом читати опис оптимістичного сценарію розвитку регіону. В Стратегії зроблено великий акцент на стимулюванні підприємницької активності в регіоні, залученні інвестицій, але в нинішній ситуації реалізувати це буде об’єктивно вкрай важко, якщо взагалі можливо. І це, напевно, ключова проблема всіх місцевих стратегій, з якими зіткнулися в останній рік: навіть найкращий текст із системним баченням автоматично не втілиться в реальність сам, особливо в нових COVID-умовах. Достатньо якісно прописана Стратегія Харківської області разюче контрастує з соціально-економічними результатами регіону в 2020 році, тому на перший план для вже нової команди обласної держадміністрації виходить не питання «які нові змісти привнести в стратегію», а «яким чином це втілити у життя».
Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».