Існує дещо, щодо чого погоджуються лідери всіх галузей: кваліфікованих спеціалістів найвищого класу, які могли б посісти ключові позиції, завжди бракує. Не дарма кажуть, що на верхівці безліч місця. Як пояснив один керівник вищої ланки, є багато майже кваліфікованих людей, яким, утім, часто бракує одного інгредієнта для досягнення успіху. Це здатність завершувати справи й діставати результати.
Кожна велика робота — ведення бізнесу, управління масштабними продажами, наукова діяльність, військова або державна служба — потребує людини, яка мислить категоріями дії. Вищий ешелон виконавчої влади, шукаючи кандидата на ключову посаду, очікує дістати відповіді на такі запитання: «Чи буде він виконувати роботу?», «Чи буде він доводити справи до кінця?», «Чи буде він проявляти ініціативу?», «Чи дістане він результати або виявиться балакуном?».
Усі ці запитання переслідують єдину мету: з’ясувати, чи є кандидат людиною дії.
Чудових ідей недостатньо. Хороша ідея, втілена в життя й розвинена, є на 100 % кращою за просто чудову ідею, яка одразу ж померла через те, що не було вжито жодних заходів.
Великий підприємець Джон Вонамейкер часто казав: «Ніщо не з’являється лише від самої думки про це».
Поміркуйте над цими словами. Усе, що ми маємо в цьому світі, — від супутників до хмарочосів і дитячого харчування — являє собою ідею, яку було втілено в життя.
Досліджуючи людей — успішних і пересічних, — ви виявите, що їх можна розділити на два класи. Успішні люди є активними — назвемо їх «активаціоністи». Середньостатистичні, пересічні, неуспішні люди є пасивними. Назвемо їх «пасиваціоністами». Ми можемо розкрити принцип успішності, досліджуючи обидва класи. Містер Активаціоніст — діяч і творець. Він береться до справи, уміє виконувати свою роботу, втілює в життя ідеї та плани. Містер Пасиваціоніст — споглядач. Він відкладає виконання справ, поки не знайде підтвердження тому, що йому не слід їх робити, або що він з якихось причин не може їх робити, або що вже занадто пізно для будь-яких дій.
Різниця між містером Активаціоністом та містером Пасиваціоністом — у численних дрібницях. Містер Активаціоніст планує відпустку й бере її. Містер Пасиваціоніст планує відпустку, але відкладає її до «наступного» року. Містер А. вирішує, що йому слід регулярно відвідувати церковну службу, і робить це. Містер П. також вважає регулярне відвідування церкви хорошою ідеєю, але знаходить способи відкласти набуття цієї звички. Містер А. відчуває, що має написати лист знайомій людині, щоб привітати її з певним досягненням. Він пише цього листа. За тих самих обставин містер П. знаходить зручну причину відкласти написання листа, який зрештою так і не буде написаний.
Ця відмінність проявляється і у значних речах. Містер А. хоче самостійно вести бізнес і робить це. Містер П. також хоче відкрити власну справу, але дуже вчасно в нього з’являється «хороша» причина, з якої краще забути про будь-які плани на бізнес. Містер А., якому 40 років, вирішує, що йому хочеться змінити роботу, і робить це. Така сама ідея приходить до містера П., але він переконує себе нічого з нею не робити.
Різниця між містером А. та містером П. прослідковується в усіх проявах їхньої поведінки. Містер А. виконує задумане без перешкод, дістаючи впевненість, добробут, самодостатність, а також вищий дохід. Містер П. не доводить задумане до кінця, бо не хоче діяти. Перешкоди, які на нього чекають, — це втрата впевненості в собі, руйнування самодостатності та пересічне життя.
Містер Активаціоніст робить. Містер Пасиваціоніст збирається зробити, але не робить.
Кожен хоче бути активаціоністом. Для цього слід узяти за звичку діяти.
Багато людей стають пасиваціоністами, бо наполягають на тому, щоб зачекати до появи стовідсотково сприятливих умов, а вже потім почати діяти. Удосконалення є вкрай бажаним. Але ніщо зроблене, спроєктоване або задумане людиною, не може бути досконалим. Тому очікувати на ідеальні умови означає чекати вічно.
Нижче викладено три історії, які демонструють реакцію трьох людей на «умови».
Випадок 1: чому Дж. Н. не одружений
Містеру Дж. Н. зараз близько сорока років. Він добре освічений, працює бухгалтером і живе сам у Чикаго. Дж. Н. дуже хоче одружитися. Він хоче любові, теплих та близьких стосунків, затишного дому, дітей і всього такого іншого. Дж. Н. кілька разів мало не одружився — якось до весілля залишався один день. Але щоразу, наближаючись до весілля, він виявляв, що з його нареченою було щось не так. («Як вчасно! Я ледь не припустився жахливої помилки».)
Один приклад заслуговує окремої уваги: два роки тому Дж. Н. думав, що нарешті зустрів пару. Дівчина була приваблива, мила, розумна. Але Дж. Н. мав цілковито переконатися в тому, що цей шлюб буде правильним рішенням. Якось, обговорюючи одного вечора плани щодо шлюбу, майбутня місис Дж. Н. зробила кілька зауважень, які збентежили Дж. Н.
Тому, щоб упевнитися в тому, що він обрав саме ту дівчину, Дж. Н. склав чотиристорінковий документ, що містив умови та застереження, з якими його дівчина мала погодитися до укладення шлюбу. Цей документ, ретельно розроблений та схожий на справжній договір, охоплював кожний аспект життя Дж. Н. Один його розділ був присвячений релігії: до якої церкви вони ходитимуть, як часто відвідуватимуть службу, які благодійні внески робитимуть. Ще один розділ стосувався дітей: скільки дітей буде в подружжя й коли вони мають з’явитися.
Дж. Н. в деталях окреслив коло їхніх друзів, майбутній тру- довий статус дружини, місце проживання та розподілення ви- трат. В кінці документу Дж. Н. присвятив пів сторінки перерахуванню конкретних звичок, від яких дівчина мала відмовитися або, навпаки, мала запровадити. Зарегламентовані були куріння, вживання алкоголю, макіяж, розваги тощо.
Коли потенційна наречена Дж. Н. переглянула цей ультиматум, то зробила те, про що ви вже здогадалися. Вона надіслала документ назад, приєднавши до нього записку зі словами «Зазвичай слів “у радості чи горі”, які промовляють молодята, усім вистачає, як вистачило б і мені. Між нами все скінчено».
Поділившись зі мною своєю історією, Дж. Н. схвильовано сказав: «То що було неправильного в цій угоді? Зрештою, шлюб — це важливий крок. Тут немає поняття “бути занадто обережним”».
Та Дж. Н. помилився. Ви можете бути занадто обережним та занадто завбачливим, не лише плануючи шлюб, а й плануючи виконання та вирішення будь-яких справ. Підхід Дж. Н. до шлюбу був дуже схожий на його підхід до роботи, заощаджень, дружніх відносин тощо.
Мірилом успішності людини є не її здатність ліквідувати всі проблеми до їхнього виникнення, але здатність зустрічати та розв’язувати проблеми, коли вони постають перед нею. Ми маємо бути готовими піти на розумний компроміс з нашим прагненням до досконалості, адже тоді чекатимемо цілу вічність, перш ніж почати діяти. Це досі слушна порада — підійшовши до мостів, переходити їх.
Випадок 2: чому Дж. М. живе в новому будинку
За кожним великим рішенням стоїть боротьба розуму з самим собою — діяти чи не діяти, робити чи не робити. Ось історія про те, як один молодий хлопець вирішив діяти і був за це винагороджений.
Ситуація Дж. М. подібна до ситуацій мільйонів інших молодих чоловіків. Йому трохи за двадцять, у нього є дружина та дитина, і він досі має скромний дохід.
Містер та місис Дж. М. живуть у маленькій квартирі. Обоє мріють про нову оселю. Вони хочуть мати більше житлового простору, чистіші околиці, місце для ігор для дитини й можливість накопичувати капітал у приватній власності.
Та з придбанням нового будинку не складалося — потрібно було зробити перший внесок. Одного дня, коли Дж. М. заповнював чек на оплату оренди за наступний місяць, він відчув відразу до самого себе. Він помітив, що сума оренди майже дорівнювала сумі щомісячних виплат за новий будинок.
Дж. М. покликав дружину і сказав:
— Ти не проти придбати новий будинок наступного тижня? Що з тобою? — спитала вона. — Навіщо ти жартуєш? Ти ж знаєш, що ми не можемо цього зробити. У нас немає грошей навіть на перший внесок.
Та Дж. М. вже визначився:
- Існують сотні тисяч пар, схожих на нас, які збираються «одного дня» придбати будинок. Та ледь половина з них дійсно це робить. Їх завжди щось зупиняє. А ми збираємося придбати будинок. Я ще не знаю, як саме покриємо початковий внесок, але ми це зробимо.
Отже, наступного тижня вони знайшли будинок, який сподобався їм обом — скромний, але затишний, із першим внеском у 1200 доларів. Тепер проблемою став пошук 1200 доларів. Дж. М. знав, що це так обтяжило б його кредитну історію, що він не зміг би дістати дозвіл на іпотеку.
Але там, де є воля і намір, з’являється й спосіб. Раптом Дж. М. спало на думку: чому б не зв’язатися із забудовником та не розробити персональну угоду про позику на 1200 доларів? Так Дж. М. і зробив. Спочатку забудовник прохолодно сприйняв цю ідею, але Дж. М. стояв на своєму. Зрештою все було узгоджено. Фірма забудовника видала Дж. М. кредит у 1200 доларів за умови, що він виплачуватиме по 100 доларів на місяць плюс відсоток.
Тепер усе, що мав зробити Дж. М., — це «знайти» 100 доларів на місяць. Містер та місис Дж. М. озброїлися олівцями та почали міркувати над тим, як їм скоротити щомісячні витрати на 25 доларів. Але залишалося ще 75 доларів, які Дж. М. мав звідкись брати.
Тоді Дж. М. спала на думку ще одна ідея. Наступного ранку він пішов до свого керівника і розповів йому про свої плани. Керівник був радий дізнатися, що Дж. М. збирається придбати новий будинок.
Далі Дж. М. сказав: — Містере Т., послухайте, для того щоб ця угода стала можливою, я маю заробляти щомісяця принаймні на 75 доларів більше. Я знаю, що ви підвищите мені заробітну плату, коли відчуєте, що я на це заслуговую. Те, чого я хочу зараз, — це просто мати можливість заробляти більше. Тут, на роботі, є деякі справи, які краще за все було б робити на вихідних. Чи ви дозволите мені працювати на вихідних?
Роботодавець був вражений щирістю та амбіціями Дж. М. Він запропонував варіант, за яким Дж. М. міг працювати додаткові десять годин щотижня. Завдяки цьому містер та місис Дж. М. переїхали до свого нового будинку.
Рішучість діяти підштовхнула розум Дж. М. до пошуку шляхів для здійснення його мети.
Впевненість Дж. М. надзвичайно зросла. Через це йому буде набагато легше діяти в інших серйозних ситуаціях.
Дж. М. забезпечив свою дружину й дитину тією якістю життя, на яку вони заслуговували. Якби він чекав, відкладав покупку будинку, поки не з’явилися б ідеальні умови, то цілком імовірно, що в його родини ніколи не було б власного будинку.
Випадок 3: К. Д. хотів започаткувати власний бізнес, але…
Про те, що станеться з великими ідеями, якщо чекати на створення ідеальних умов, перш ніж діяти, можна дізнатися з історії містера К. Д.
Невдовзі після закінчення Другої світової війни К. Д. дістав роботу в митному відділі поштового відомства Сполучених Штатів. Йому подобалася його робота, але за п’ять років його розчарували постійне перебування в закритому приміщенні, жорсткий робочий графік, низька платня та принцип старшинства з його відносно вузькими можливостями для просування кар’єрними сходами.
Йому спала на думку ідея. На своїй роботі він чимало дізнався про те, що таке бути успішним імпортером. То чому б і йому не зайнятися імпортом недорогих сувенірів та іграшок? К. Д. знав багатьох успішних імпортерів, які не мали його знань що- до всіх нюансів і тонкощів цього бізнесу.
Минуло десять років, відтоді як К. Д. вирішив започаткувати власну справу. Але він досі працює на поштове відомство.
Чому? Щоразу, коли К. Д. наближався до моменту відокремлення та започаткування власної справи, відбувалося щось таке, що зупиняло його від рішучих дій. Брак грошей, економічна криза, народження ще однієї дитини, потреба у тимчасовому забезпеченні, торгові обмеження та багато інших виправдань, які слугували причинами для очікування та відкладання на потім. Правда полягає в тому, що К. Д. дозволив самому собі перетворитися на пасиваціоніста. Для того щоб діяти, йому були потрібні ідеальні умови. А що умови ніколи не були і не могли стати ідеальними, то К. Д. так ніколи й не став щось робити. Ось дві речі, які допоможуть вам уникнути дорогої помилки —помилки очікування на ідеальні умови перед початком дій:
Слід очікувати, що в майбутньому на вас чатують перешкоди і труднощі. Кожне починання пов’язане з ризиками, проблемами та сумнівами. Уявімо, що ви хочете поїхати на автомобілі з Чикаго до Лос-Анджелеса, але впираєтеся, тому що прагнете цілковито впевнитися в тому, що оминете об’їзди, проблеми з двигуном, погану погоду, нетверезих водіїв і взагалі будь-які ризики. То коли ви поїдете? Ніколи! Плануючи подорож до Лос-Анджелеса, варто прокласти маршрут, перевірити справність автомобіля та в інші способи, наскільки це є можливим, звести до мінімуму ризики ще до початку поїздки. Але ліквідувати та попередити всі ризики ви не зможете.
Вирішуйте проблеми й долайте перешкоди, коли вони дійсно з’являються. Мірилом успішності людини є не її здатність ліквідувати всі проблеми, перш ніж вона почне діяти, а здатність, втрапивши на слизьке, знаходити рішення для нових труднощів. У бізнесі, шлюбі та іншій діяльності переходьте мости, щойно підійшовши до них.