У нинішньому районному центрі Житомирщини розташований один з палаців Терещенків, збудований у середині XIX століття за наказом Станіслава Бержинського. У 1843 році маєток викупили і згодом перебудували у стилі французького неоренесансу.
Під час жовтневого перевороту тут був штаб червоних, навіть виступав Будьонов. Червоні, звісно, розграбували палац та хотіли ще висадити в повітря, але місцеві жителі вмовили цього не робити. У 1975 році реконструктори добудували другий поверх над оранжереєю, яка з'єднувала палац і господарський корпус, хоча добудова вийшла доволі таки органічною. Зараз палац – це Андрушівська загальноосвітня школа №1, в якій почали ремонтні роботи, адже видно, що будівля рушиться.
Поруч розкинувся симпатичний парк з озером та пам’ятником Ніколу Терещенку, який його заснував. На жаль, коли я був у місті, там постійно йшов дощ, тому повноцінно насолодитися містом не вийшло.
Навпроти міськради знаходяться два пам'ятника – Тарасу Шевченку та кобзарю. Також в центрі основні кафе та магазини міста, також є парковка.
Ще одна цікава споруда міста – залізнична станція 1926 року побудови, яка вже не працює і занепадає. Залізницю у місто збудували для потреб цукрового заводу в кінці XIX століття від станції Брівки, але пасажирський рух припинили у 2017 році. Місцеві депутати надсилали звернення, але без толку. А цукровий завод, якому і потрібна була залізниця – не витримав конкуренції і закрився ще в далекому 2005 році.
На жаль, у місті я гуляв не довго, так як весь день дощило. Прогулявшись з пів годинки містом, я поїхав далі – на Бердичів!
