В Україні досі діє 5791 нормативно-правовий акт, ухвалений ще до проголошення Незалежності України, серед яких є низка законів, наказів, постанов, інструкцій, які регулюють значну частину суспільних відносин . Зокрема, інформація у базі даних «Законодавство України», свідчить про те, що досі чинними є і три кодекси: Кодекс законів про працю від 1971 р., Житловий Кодекс Української РСР від 1983 р. та Кодекс України про адміністративні правопорушення від 1984 р.
Серед радянської законодавчої спадщини маємо й такі закони як про державні пенсії від 1956 р., про затвердження положення про персональні пенсії від 1977 р., про податки з підприємств, об'єднань та організацій від 1990 р., про правила користування електричною та тепловою енергією від 1981 р., про самооподаткування сільського населення від 1984 р.
За словами заступника директора ІСЕД Світлани Ковалівської, такий стан українського законодавчого поля є не сумісним з прагненням України розвиватися як сучасна держава, тому має бути докорінно змінений.
«Вже 26 років ми будуємо незалежну державу на фундаменті застарілої нормативної бази. Тому й не дивно, що часто державний апарат продовжує працювати за радянськими процедурами. І скільки б разів не «латали» названі кодекси, зрозуміло одне: в цих актах вже давно порушена логіка побудови норм права, що ускладнює їх тлумачення, унеможливлює забезпечення ефективного державного управління в цих сферах та, подекуди, й взаємодію громадян з державою», – зазначає експерт.
За словами Світлани Ковалівської, нова державна політика має розроблятися за світовими стандартами, базуватися на принципах залученості громадян та ефективності. При цьому необхідно прогнозувати наслідки від прийняття того чи іншого законодавчого акту та проводити оцінки результатів їх імплементації.