Перш за все, відповім на запитання про субвенцію.
Що таке субвенція взагалі? Це кошти національного бюджету, які без врахування реальної ситуації за по суті совєтськими нормативами виділялися на утримання мережі медзакладів на місцях. Наче все виглядає логічно, але коли ми стикаємось з українською медициною, то кожен бачить своє, але майже всі — щось жахливе і принижуюче і людину, і лікаря. Наприклад, коли людина лежить з інфарктом на каталці чому питають чи є в неї гроші?
У чому проблеми?
По-перше, зараз ми платимо лікарям та медзакладам не за результати їх праці — а за те, що вони просто існують. Є в них пацієнти чи нема — неважливо, держава заплатити медичну субвенцію.
Тому ми переходимо на прямі виплати медичним закладам та приватно практикуючим лікарям за конкретні медичні послуги, надані пацієнтам за міжнародними медичними протоколами.
По-друге, зараз цю медичну субвенцію розподіляє чиновник за принципом: “Цій лікарні дам — а в цій лікарні мені головний лікар не подобається, тому йому не дам”. Ми повинні розуміти, що на практиці означає цей вибір: хтось не отримає здоров’я через особисте рішення чиновника. Цей вибір чиновника означає, що хтось заплатить лікарю більший хабар, щоб лікуватися або не померти.
З іншого боку, лікар вчиться 10 років, а потім купує (!) собі місце у лікарні. Це перша дія, з якої лікар починає свою кар’єру. І це не є якісь “окремі” випадки, це — система.
Ми зробили аналіз в одному з міст України, де мешкає близько півмільйона людей. Ми знайшли в лікарнях 100 прихованих ставок, які чекали на свого лікаря. Хабар за призначення — 10 000 доларів. Тобто, когось у цій піраміді чекав мільйон доларів, вкрадений у лікарів і пацієнтів.
Немає такого в світі, щоб лікарі платили хабар за те, щоб лікувати людей. Це на початку роботи руйнує самі основи лікарського служіння.
Впевнена, що у будь-якої порядної людини хабар за призначення лікаря на позицію викликає огиду. І ми в міністерстві маємо дуже жорстку позицію — ми відмовляємось від адміністративного керування фінансуванням медицини і переходимо на визнану у світі модель фінансування — гроші за пацієнтом.
Іноді кажуть, що ловити хабарників — справа поліції та прокуратури. Але треба розуміти, що і хабарі за призначення лікарів на посади, і хабарі пацієнтів, які українці соромливо називають “подяками” — це не виключення, це система. Замість системи охорони здоров’я в Україні існує система охорони хабарів.
Ми руйнуємо цю систему охорони хабарів і будуємо на її місці систему охорони здоров’я. Змінюємо систему, а не обличчя.
Ми вдячні Вам за підтримку антикорупційних ініціатив міністерства і що Ви помічаєте їх результати.
Але головна антикорупційна реформа в охороні здоров’я України — це розгортання прямих виплат за лікування.
Що це означає на практиці?
Ми робимо рівні гарантії виплат за лікування для всіх громадян. Кожен, хто потребує допомоги, має її отримати на рівних умовах і держава має за це заплатити медзакладу без посередників.
Для пацієнта це пояснити найпростіше:
Ми відкриваємо прямі виплати за лікування конкретних людей. Тобто, якщо є людина і в неї є медична потреба, то держава заплатить за результат адресно в ту лікарню, до якої звернулася ця людина. Звучить наче просто — але для нашої системи, яка досі існує в статусі “утриманки” це докорінна зміна відносин.
Тому: єдині тарифи, єдине покриття для всіх, прямі проплати медзакладам, вільний вибір медзакладів.
Всюди, де є людина, яка потребує турботи лікаря — будуть гроші.
Як це буде працювати у селах? Там нема конкуренції лікарів, нема з кого обирати! І Ви праві — ми всі знаємо, що в селах не вистачає лікарів, бачимо в якому стані дороги, це дуже болюча проблема.
І всі ми розуміємо: не буде села — не буде України. Тому наше завдання — забезпечити справедливість доступу до лікування для мешканців сіл.
Ми починаємо прямі виплати сімейним лікарям в селах. Ми називали середню цифру 210 гривень первинній практиці за пацієнта в рік — це був бюджет сформований ще до початку роботи нашої команди. Але ми знайшли кошти і середня виплата за пацієнта буде вже близько 300 гривень, якщо ми запустимо реформу в липні. Ми сподіваємось на підняття цієї цифри до 400 гривень наступного року і вашу допомогу в збільшенні бюджету на медицину.
Також важливо, що в найвіддаленіших селах залишаться ФАПи, де буде фельдшер, працюючий в парі з сімейним лікарем, який регулярно приїжджає в це село.
Громади завжди будуть знати: якщо в них є амбулаторія, де лікар буде працювати, житло та автомобіль, то Національна служба здоров’я України заплатить лікарю за їх ведення. Але ми будемо платити саме за результат — здоров’я людей.
Протягом останніх 7 місяців ми більше 70 разів виїздили в регіони, ми постійно спілкуємось з громадами і бачимо людей, які знають, що отримавши канали фінансування, вони впораються.
Наше державне завдання — це лікар у кожної родини. Не фельдшер, який є помічником лікаря, а саме лікар. Тому всюди, де це буде можливо, буде лікар. Це — пріоритет.
Так само ми повинні забезпечити, щоб лікарня інтенсивного лікування була не далі ніж в “золотій годині” дороги, коли шанси на порятунок людини найвищі. Для цього ми створюємо госпітальні округи — механізм координації на місцях та вибору опорних лікарень, які ми будемо підсилювати з окремих інвестиційних фондів.
Як виглядає ця зміна для лікаря та медзакладу?
Лікарня починає отримувати гроші за зроблену роботу. Кожен лікар знає, скільки його лікування пацієнтів, тобто виконання його професії, принесло лікарні. Кожен лікар знає, що його ефективність та результат — це і його гроші, і гроші лікарні. Ми відходимо від жебрацьких радянських “ставок”, фабрикації “ліжкоднів”, “тарифних ставок” зарплат.
Є людина — є послуга — є результат — є гроші.
Відтепер призначення лікарів, їх звільнення, підвищення зарплат, будуть вирішуватися в лікарні як в будь-якому підприємстві України, як в будь якій приватний лікарні.
Я хочу окремо подякувати Парламенту за голосування за законопроект 2309а-д, який дозволяє медзакладам перейти на нову форму господарювання: некомерційні (!) підприємства, які належать громадам — та почати підйом зарплат лікарів.
Як виглядає ця зміна для держави?
Ми створюємо нову інституцію — Національну службу здоров’я України.
Навіщо ми це робимо?
Саме для того, щоб розділити ролі розробки полісі здоров’я (залишається у МОЗ) і реалізації державної полісі — яка перейде до НСЗУ.
Це дуже важливо, бо зараз МОЗ і фінансує, і перевіряє, і контролює, і інформує. Монстром, про якого Ви пишете, зараз є МОЗ — і ми разом з Вами маємо це змінити.
Чим є НСЗУ за своєю суттю?
У роботі лікаря з пацієнтом, лікар завжди як то кажуть “сильний продавець” — бо пацієнт зазвичай не є спеціалістом і ніколи не зрозуміє до кінця, що лікар йому каже.
Тому пацієнт завжди — ”слабкий покупець”.
Ми хочемо мати сильну медицину — як в Польщі, Британії, Канаді, Іспанії — тому нам потрібен і сильний продавець, і сильний покупець. Ми створюємо цього покупця — національного закупівельника, Національну службу здоров’я України, який від імені людей буде оплачувати медичні послуги, надані за міжнародним протоколам. І якщо ці послуги повністю сплатили за реальними ставками, але надали неякісно, або з пацієнта вимагають хабарі то клініка залишиться без контракта з НСЗУ.
Але всюди, де є люди, де є лікар або медзаклад і де є якісно надана послуга — будуть гроші від Національної служби здоров’я України.
Голова цього нового органу дійсно призначається прем’єр-міністром.
Зараз ми живемо в системі, яка є традиційною для Європи: міністри та голови центральних органів виконавчої влади — це є єдина урядова команда, яка бере відповідальність за керування життям країни.
Саме цьому голова НСЗУ — це політичне призначення, так само як політичним є призначення будь якого міністра.
Як ми розробили ці зміни?
Насамперед ми продовжили цикл розробки публічної політики, який розпочала Стратегічна дорадча група при Міністерстві охорони здоров’я з залученням лікарів, пацієнтських спільнот, громадських об’єднань, спеціалістів ВООЗ ще у 2014-му році.
Участь у роботі цієї групи брав і Павло Ковтонюк, який зараз є заступником міністра охорони здоров’я. За результатами роботи групи опублікували стратегію — “зелену книгу” реформи медицини, про необхідність якої для кожної реформи Ви справедливо зазначили.
Уже в каденцію нашої команди у міністерстві разом з міжнародною професійною спільнотою ми розробили “білу книгу” рішень: Концепцію реформування фінансування системи охорони здоров’я. Вона була ухвалена Урядом після стратегічного міжвідомчого форуму у листопаді 2016-го року.
Ми повністю підтримуємо необхідність використання всього циклу публічної політики і хочемо окремо подякувати, що ви актуалізуєте це питання на державному рівні. Ми впевнені, що чим більше реформ будуть проходити цей цикл, тим більш змістовним буде їх обговорення. Це також одна з найважливіших реформ у державі.
Зараз ми збираємо всі матеріли, потрібні для прийняття рішення депутатами, в яких також даємо відповіді на всі запитання, поставлені публічно і непублічно.
Ці матеріали ми презентуємо у перший сесійний день травня.
Я впевнена, що ми зможемо пояснити Вам усі деталі доволі складної системи, яку ми розробляємо разом з міжнародними спеціалістами.
Також там будуть окремі пояснення, як саме ми реалізуємо положення 49 статті Конституції (безоплатне надання медичної допомоги) в узгодженні з 95 статтею про збалансованість бюджету. Як виконуюча обов’язки міністра, я вважаю, що не може йти мови про змінення 49 статті і ми всі маємо говорити тільки про шляхи її реалізації.
Системі охорони здоров’я потрібні кошти. Це знають всі. Тому, звичайно, ми шукаємо в межах законодавства методи залучення додаткового фінансування.
Насамперед не з пацієнтів, бо співоплати за законопроектом №6327 мають мету розподілу фінансової відповідальності з пацієнтом, вони не є основним методом залучення коштів, як це є в реальності з хабарями зараз.
Ми шукаємо і додаткові донорські кошти, і розмовляємо з учасниками ринку добровільного медичного страхування.
Проте все одно головним джерелом фінансування буде державний бюджет. Бо він є найбільшим можливим національним страховим пулом і може створити максимум здоров’я для кожного. Тому ми дуже сподіваємось на вашу підтримку в ході бюджетного процесу наступного року.
Коли ми знаємо скільки здоров’я ми створили на наші податки, то розмова про бюджет системи охорони здоров’я між ВРУ та Урядом нарешті стане змістовною.
Напевно, найбільш важливо, що в Вашому відкритому листі я побачила наші цінності — рівності, справедливості і гідності людського життя. Бо реформи завжди впливають на життя громадянина і ми маємо бути справді уважними.
І саме ці спільні цінності допоможуть нам всім прийняти правильне рішення.
Воно не буде легким і зміни також не будуть легкими.
Але змінюватись нормально.
Сьогодні своїм головним викликом як людини, що отримала можливість щось змінити, я бачу можливість зробити здоров’я доступним для кожної людини. Неважливо — бідна ця людина чи багата. Не може бути зв’язку у пацієнта між грошима та здоров’ям.
Національна служба буде платити за кожного.
Бо здоров’я — це не сервелат в номенклатурному спецрозподілювачі, який видає чиновник. Це універсальна цінність і це саме та цінність, яка об’єднує всіх без виключень.
Ми хочемо, щоб здоров’я для кожного стало в Україні “правом землі” — для дітей та дорослих, бідних та багатих, хворих та ще ні.
Ми хочемо, щоб кожний громадянин мав свого професійного сімейного лікаря чи педіатра для дитини, якому він довіряє.
Ми хочемо, щоб кожний лікар своєю тяжкою працею по рятуванню та лікуванню людей зміг чесно стати заможним членом українського суспільства.
Ми хочемо, щоб ми як країна мали мережу якісних лікарень світового рівня.
Зараз це бажання нашої команди і те, чому ми присвячуємо весь свій час.
Ви пишете, що бачите результати, і ми за це дуже вдячні.
Але деякі зміни можливі тільки на рівні Закону.
І ми віримо, що разом з Вами та всіма іншими, поділяючими цінності рівності, справедливості та гідності, ми втілимо ці зміни.
Можливо, це головне, що всі ми зробимо в житті.
Дякую
Доктор Уляна Супрун
в.о. міністра охорони здоров’я України