Народ є головним джерелом влади. Виконавча, законодавча працюють відносно прозоро для суспільства, на відмінну від судової. Суд присяжних в Україні частково реалізує народовладдя та унеможливить суддям приймати ухвали за чиєюсь вказівкою. Однак, без доопрацювання діючої норми закону, існує висока вірогідність заангажованості, адже не підготовлений юридично громадянин схиляється до думки професійного судді. Проблема вирішується відокремленням юридичного аспекту, та покладанням на присяжних винесення вердикту щодо доведеності обставин винуватості особи, наявності пом’якшуючих чи обтяжуючих обставин.
Теперішня модель суду присяжних застосовується при розгляді справ щодо осіб, покарання для яких передбачає довічне позбавлення волі. Трапляються випадки обрання присяжного з числа колишніх правоохоронців або прокурорів та членів їх сімей, що зумовлює упереджені доленосні рішення. Суд присяжних перестає виправдовувати покладенні на нього обов'язки та нівелює поняття права, логіки та справедливості.
Варто розуміти, що суд присяжних покликаний вершити суд народу. Вирішувати долю підсудного апріорі мають лише представники народу. Це потребує загальної освіченості, порядності суспільства, що передбачає колосальну відповідальність та ріст правосвідомості.
За відсутності громадського контролю та уваги, нинішні присяжні долучаються до корупційних схем, створюючи ілюзію правосуддя перетворюється на "ківал". Як у справі п'яти обвинувачених бійців Беркуту, присяжні знаходяться під час процесу суто формально.
Нинішня проблема потребує комплексних рішень та долучення фахівців. Пам'ятаємо, що кожний, хто вчинив злочин, має бути притягнутися до відповідальності і жодний невинний не має бути покараний.