Мене було затримано через три місяці після інкримінованого діяння. Зателефонував знайомий, що став потім по справі свідком обвинувачення, попросив про зустріч. Я, не знаючи, в чому справа, приїхав, на мене накинулися семеро співробітників у цивільному, били ногами просто на вулиці, поки люди навколо не почали обурюватися. Потім закували в наручники і відвезли в прокуратуру, де катували ще кілька годин, погрожували заарештувати дружину і відправити дітей в дитбудинок, якщо я не зізнаюся. Я дав свідчення проти себе, від яких на наступний день відмовився, і в суді вони не звучали, однак, це стало приводом до мого арешту. Це стандартна практика в РФ.
У російських місцях позбавлення волі націоналісти є чужим елементом, тут тільки дві сили: менти/червоні і злодійський рух, який переважно складається з кавказців. Часто вони діють заодно. Доводиться лавірувати, оскільки створити свій хід на кшталт американських угрупувань за інтересами, націоналісти не можуть через нечисленність і недостатню ідейність більшості засуджених за політичні переконання.
Моє ставлення до подій в Україні з кінця 2013 року і донині – незмінне. Я підтримував Майдан і обурений брутальною поведінкою РФ в ситуації з Кримом і Донбасом. Правильним сприйняттям того, що відбувається, я зобов'язаний як своїм рідним, що живуть в Україні і подають не перекручену кремлівськими ЗМІ інформацію, так і знанню того, що Українські націоналісти ніколи не були русофобами.
Крім того, не маючи ілюзій щодо Євросоюзу, я вважаю його меншим злом, порівняно з путінським необільшовизмом. Влада Путіна захопила в РФ всі важелі впливу, від силових структур до ЗМІ, він вміло маніпулює нерозвиненою суспільною свідомістю, вбираючись одночасно в антифашистський, демократичний, імперський та антиглобалістський одяг, жорстко придушуючи всіх неугодних і просто мислячих людей. Тому для мене цей ворог є більш реальним, ніж горезвісні "світові змови".