У цей день кожен з нас повинен схилитися у щирій молитві за душі померлих. Нам варто згадати, що ця страшна війна почалася для українського народу набагато раніше, ніж для всієї Європи, з окупації 15 березня 1939 року Карпатської України угорськими військами. Тодішня війна починалася також, як і війна теперішня, що триває на Сході — з діяльності диверсійних груп держав агресорів, котрі вбивали невинних людей, сіяли розбрат.
Сьогодні ми маємо подякувати тим, хто вижив у цій страшній війні і дав життя наступним поколінням. Вшанувати тих, хто не повернувся додому захищаючи свою сім’ю, свою землю.
Українці внаслідок геополітичної ситуації, що склалася напередодні Другої світової війни, залишилися без держави, хоча Версальська система і Ліга націй гарантувала українському народу захист його права жити на своїй землі зі своїми традиціями. Представники українського народу змушені були воювали у різних арміях світу.
Це важливий історичний урок, котрий вчить, що понад будь-які політичні розбіжності — український народ, українські еліти повинні бути єдиними у захисті власної державності та власних національних інтересів, бо тільки власна держава здатна захистити власний народ.
Особливо важливо пам’ятати про це зараз, коли міжнародна світова система переживає глибоку кризу пов’язану з руйнуванням системи безпеки, що встановилася після Другої світової війни. Сьогодні, як ніколи, нам потрібна єдність для захисту своєї державності, навіть якщо це суперечить інтересам міжнародних геополітичних гравців.
Протягом останніх років Україна не раз доводила, що здатна міняти плин історії, коли всі об’єднуються заради своєї країни. Така єдність повинна бути не одномоментною, а постійною. Тоді ми захистимося від воєн, здолаємо бідність і матимемо гідне місце на міжнародній арені.