Справа п’ятого президента доводить, що Зеленський та його оточення продовжують найгірші практики Януковича та намагаються зробити суд, прокуратуру та ДБР філіалом канцелярії президента. І перше завдання, яке стоїть перед цим “філіалом” - знищення проукраїнської опозиції, бо вона не мовчить про некомпетентність влади та спроби побудувати в України “культ особистості” президента за будь-яку ціну.
Вже більше 2 років в Офісі президента намагаються вигадати справи, за якими можна “посадити” Порошенка. Спочатку для цього використовували Портнова, а в справі з державною зрадою вже роблять це напряму. Вчора ми вперше почули погрози на адресу “Європейської солідарності” як партії. І дуже сумно спостерігати, що для цього як рупор використовують існуючу лише на папері партію “Слуга народу”.
Крім атаки на Порошенка та його партію, ми в “Голосі” вже більше року захищаємося від тиску на нашу опозиційну партію. Спочатку незаконне позбавлення держфінансування, потім систематичні спроби юридичного та інформаційного тиску на мене та моїх колег по парламенту та партії - все для того, щоб “Голос” відмовився від принципової проукраїнської позиції. Відмовився від критики некомпетентного уряду, некомпетентної дипломатичної, безпекової, економічної, енергетичної політики. Відмовився від того, щоб говорити правди про провальну підготовку влади до чергових хвиль коронавірусу.
Ту саму логіку, що й до “Голосу” та “Європейської солідарності”, команда президента намагається застосувати до незалежних від Банкової медіа. Але все ж закривати ЗМІ, як в Росії чи Білорусі, влада не наважується: це занадто роздратує союзників. І тому обрано шлях дискредитації журналістів та створення власних пропагандистських ресурсів. Звісно, переважно на державні кошти або незрозумілі за походженням “приватні” фінанси.
На папері стратегія цілком логічна. Перше - знищити незалежну проукраїнську опозицію. Друге - створити власні пропагандистські рупори. Третє - прикрити це усе “деолігархізацією” та веселими відосіками. При цьому на Банковій дуже сильно помиляються, бо не враховано два величезних АЛЕ.
Перше АЛЕ - це об'єктивна реальність. Наразі країна зіштовхнулася з 4 кризами, які хвилюють українців набагато більше, ніж шоу Банкової. Які це кризи?
1) Економічна. Зростання ціни на газ в кілька разів знищує українську промисловість, а влада допомагає тільки олігархам. Додаткові податки для малого та середнього бізнесу стримують економічний розвиток. А інфляція занурює сотні тисяч українців у бідність.
2) Енергетична. У країни недостатньо газу та вугілля для спокійного проходження зими. Ми кожного дня дивимося на термометр, сподіваючись, що нас чекає тепла друга половина зими. Всі державні енергетичні компанії - збиткові. Росія шантажує Україну не тільки вторгненням, але й енергетикою.
3) Медична. Нові хвилі коронавірусу не за горами. А рівень вакцинації - все ще недостатній. Комплектація лікарень кисневими станціями відбувається дуже повільно.
4) Безпекова. Росія загрожує нам щодня. Прессекретар Путіна Пєсков вже відверто каже, що російські військові біля наших кордонів залишаться назавжди. Росія - це проблема, яка потребує особливої уваги президента. І це - головна загроза для України.
На жодну з цих криз у влади немає відповідей. Там немає компетентних людей на ключових посадах, немає інтересів країни та українців. Є тільки друзі та їх інтереси. Як можна відповісти на енергетичну чи економічну кризу, коли вся увага зосереджена на тому, як посадити Порошенка чи знищити “Голос” та “Європейську солідарність”?
Але проблема в тому, що людей хвилюють саме ці кризи, а не імітація боротьби з олігархами чи спроби подивитись в очі Путіну. А намагання знищити конкурентів влади в цій ситуації тільки дратує. І саме тому люди виходять на вулицю. І далі їх ставатиме більше.
Друге АЛЕ - українське суспільство знає ціну свободи. В Україні неможливий російський чи казахстанський сценарій знищення опозиції. Бо українське суспільство, громадський сектор, патріоти не будуть терпіти владу, яка намагається атакувати демократію. Бо в України суспільство сильніше за державні інституції та будь-яку владу. І це вже неодноразово доводила історія. Українці пролили за свою свободу та демократію забагато крові, щоб дозволити некомпетентним, але дуже амбітним хлопцям з Офісу президента збудувати тут диктатуру.
Коли у нас ворог на кордоні, потрібно консолідувати суспільство і робити все для того, щоб здолати Путіна. Натомість влада обрала шлях беззаконної боротьби з конкурентами, бо для них страх втратити владу страшніший за ризик втратити країну. І в цьому їх відмінність від “Голосу” та “Європейської солідарності”. Бо для нас головне - зберегти Україну.
І саме тому опозиція не буде мовчати, не буде зупинятися, незважаючи на усі спроби репресій. Ми не дамо владі зруйнувати країну.