Імплементація лобізму та Україна

Найпоширеніший міф, що лобізм – це узаконене хабарництво. Насправді, лобізм прописаний в Першій поправці до Конституції США. Єдина проблема, що саме слово “лобізм” там не використовується. Натомість, текст Першої поправки закінчується словами, що Конгрес ніколи не ухвалить закону, котрий би перешкоджав “звертатися до Уряду з клопотанням про задоволення скарг,” а саме це і означає лобізм. От якби ми замість терміну “лобізм” використовували дане словосполучення про “звернення до уряду з клопотанням про задоволення скарг”, все би стало на свої місця в питанні правильного розуміння терміну “лобізм”.

Американський лобізм: історія успіху

Не дивлячись на конституційність лобізму, де факто прописаному в Першій поправці до Конституції США, окремий закон щодо лобізму був прийнятий в США лише в 1995 році – відносно недавно. В цьому законі було нарешті прописано визначення лобіста. Головною метою закону було запровадження прозорості та громадського контролю над діяльністю цього суспільного інституту.

Прикладом того, як лобізм сприяє прозорості є статистика щодо країн та компаній, що лобіюють свої інтереси в США. Так, неурядова організація OpenSecrets.org публікує дані, що уряди Китаю та Росії знаходяться на другому та п’ятому місцях, відповідно, в списку найбільших клієнтів лобістських фірм США. Російське інформаційне агентство РІА “Новості” є третім найбільшим клієнтом лобістських фірм США після уряду Маршаллових островів та уряду Японії.

Таким чином, законодавство щодо лобізму дозволяє чітко бачити можливий вплив зовнішніх сил на внутрішню ситуацію в країні, як на прикладі діяльності “РІА Новості” в США. Така прозорість надзвичайно потрібна Україні в сьогоднішній складній ситуації протистояння з Росією. Україна також могла би скористатися прикладом Вірменії, чиє етнічне лобі в США добилося виділення фінансової допомоги США. Станом на 2008 рік, допомога США для Вірменії поступалася розміром лише обсягу допомоги Ізраїлю.

Виходить, що перша економіка світу – американська – легалізувала лобізм, забезпечивши себе новим рівнем прозорості та підзвітності зацікавлених сторін, які, зі свого боку, можуть у законний спосіб відстоювати свої інтереси перед урядом США для досягнення своїх життєвих інтересів, як і було прописано в Першій поправці до Конституції США ще у 1791 році.

Вибірковість України в питанні імплементації лобізму як західної практики

Думку про те, що лобізм – узаконене хабарництво, можуть поширювати якраз ті сили, котрі не зацікавлені у прозорості прийняття рішень на найвищому рівні в Україні. Численні відомості про так званих “смотрящих” часів Януковича – все це можна би було припинити шляхом легалізації лобізму в Україні. Проблема в тому, що майже ніхто не займається пропагуванням цієї ідеї, окрім, хіба що, Української асоціації професіоналів GR та лобістів (UAGRPL).

Нам важливо зрозуміти, що запорукою безпеки і процвітання є саме прозорість. США забезпечують прозорість функціонування влади шляхом легалізації лобізму. Навіщо винаходити велосипед, якщо в цивілізованому світі вже є вирішення проблеми непрозорого прийняття рішень на різних рівнях влади?

США пішли шляхом «кнута і пряника», а саме – спочатку ухвалили закон FARA в 1938 році, саме перед початком Другої світової війни. А вже потім, після закінчення Холодної війни, в 1995 році, детально прописати, яким чином лобісти можуть вести свою діяльність. Що заважає Україні скопіювати цей успішний досвід? Тобто спочатку Україні потрібен свій аналог FARA, який би примушував представників усіх іноземних країн реєструватися, якщо вони хочуть вести свою діяльність в Україні. Як і на прикладі США, Україна отримає подвійну вигоду – як з точки зору національної безпеки, так і з точки зору економіки, не говорячи вже про зростання ефективності боротьби з корупцією.

Лобізм у Європі: ще один вимір неоднорідності європейських країн

Питання легалізації лобізму у Європі ділить європейські країни як у багатьох інших питаннях, таких, як, наприклад, користування євро чи своєю національною валютою, як у випадку з Чехією чи Швецією, або у випадку ставлення до біженців, де Польща поводиться по-іншому, ніж Німеччина.

Джерело: https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/ATAG/2016/595830/EPRS_ATA%282016%29595830_EN.pdf

Дивлячись на мапу Європи стосовно ставлення різних країн-членів ЄС до лобізму, важко виділити якийсь конкретний тренд, який би говорив однозначно на користь чи проти теми легалізації лобізму. Проте, ми бачимо європейських «тренд-сеттерів» в питанні лобізму, як, наприклад, Франція, Австрія, Ірландія, Словенія та Литва. Такі країни як Німеччина, Італія, Португалія та Іспанія залишаються осторонь активної легалізації лобізму.

Так чи інакше, більшість країн-членів ЄС регулюють лобізм чи на етапі реєстрації лобістів, чи на законодавчому рівні, чи стосовно етичного кодексу лобістів, розраховуючи на піклування лобістів про власну репутацію через етичну поведінку в суспільстві, ніж на судове переслідування у разі порушень законодавства.

Таким чином, Україна має достатньо великий простір для вибору інституційно-законодавчої конфігурації, котра би підійшла їй найкраще. Легалізація лобізму в Україні була б однозначно великою допомогою антикорупційним органам. А найголовніше, легалізація лобізму в Україні означала би удосконалення так званого суспільного договору, де усі стороні суспільного діалогу були б набагато чесніші один з одним, ніж це є зараз.

Лобізм – це не тільки про економіку, а й про національну безпеку, і як показує нам приклад США, питання національної безпеки в структурі питання лобізму превалює над питанням економіки. З огляду на ту критичну ситуацію, в якій опинилася Україна, коли як не зараз нам було би краще почати відверту розмову про вигоду для нації від легалізації лобізму?

Катерина Одарченко Катерина Одарченко , Голова політичної партії «Національна платформа»
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram